Український журнал будівництва та архітектури

НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРАЦІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРИНЦИПУ АДЕКВАТНОСТІ ЙМОВІРНОСТЕЙ

А. С. Бєліков — 2025-08-30

Постановка проблеми. За даними Державної служби України з питань праці, у 2024 році в Україні зареєстровано 3 509 нещасних випадків на виробництві, з яких 14 % мали летальні наслідки. Це негативно контрастує з міжнародною статистикою, де співвідношення летальних і нелетальних випадків виробничого травматизму в середньому становить 1:763. Аналіз стану виробничої безпеки в Україні виявив системні проблеми, зокрема – неефективність системи управління охороною (безпекою) праці. Порівняння з міжнародним досвідом підтверджує відсутність в Україні сформованого ризик-орієнтованого підходу до питань охорони (безпеки) праці, невизначеність меж гранично допустимого ризику у цій сфері, а також низький рівень гармонізації національного законодавства із світовими стандартами відповідного спрямування. Стабільно високий рівень виробничого травматизму в Україні свідчить про низький рівень національної культури безпеки праці, що є критичною проблемою держави. Мета статті – виконати аналіз стану безпеки праці в Україні, визначити ключові недоліки системи управління охороною праці, вдосконалити ризик-орієнтований підхід до питань охорони (безпеки) праці для створення й підтримки належних, безпечних і здорових умов праці, забезпечення безпечного виробничого середовища, мінімізації соціально-економічних наслідків впливу виробничих небезпек на здоров’я працівників, підвищення працездатності персоналу під час трудової діяльності та формування основ національної культури безпеки праці. Висновок. Вперше, на основі висновків ретроспективного аналізу безпеки праці визначено, що основною причиною високого рівня виробничого травматизму/профзахворюваності в Україні є низький рівень культури безпеки праці та недоліки системи управління охороною (безпекою) праці на державному рівні. Вперше встановлено пряму залежність між рівнем травматизму, чисельністю працівників і економічними показниками країни (ВВП). Вперше запропоновано Принцип адекватності ймовірностей як основу національної культури безпеки праці. Вперше запропоновано Концепцію безпеки праці України (КБП) та Концепцію національної культури безпеки праці (КНКБП), що базуються на людиноцентричному, ризик-орієнтованому підході, гармонізації з міжнародними стандартами, навчанні та стимулюванні.

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ СУЧАСНОГО ВЕЛИКОГО МІСТА

О. І. Бондаренко — 2025-08-30

Постановка проблеми. Зелені насадження відіграють значну роль в житті сучасного великого міста. Активний розвиток процесів урбанізації негативно впливає на екологічний стан міста і обумовлює необхідність його перебудови на засадах сталого розвитку и принципах екологізації. Для поліпшення якості життя людини необхідна трансформація структурно-планувального каркасу сучасного міста, а саме, його п’яти підсистем: інженерна, транспортна, соціальна інфраструктура, житлова забудова і озеленення. Важливим завданням архітектурно-містобудівної трансформації міста є охорона історичних ландшафтів, збереження і відновлення озеленених територій, формування системи зелених насаджень у взаємодії з природним каркасом міста. Мета статті – дослідження розвитку теорії і практики формування системи зелених насаджень міста у часі і просторі, для вдосконалення систем озеленення сучасного міста і розробки концепцій озеленення міста на майбутнє. Висновок. Розглянуті теоретичні основи формування системи зелених насаджень сучасного міста: визначення, фактори, методи, функції, елементи, зв’язки, принципи. Проаналізовані аспекти формування системи озеленення міста в контексті трансформації ідеї від озеленення «ідеального міста» до проектних концепцій і принципових схем системи зелених насаджень великих міст в новій історії містобудування, теоретичні моделі формування зелених насаджень міста, як результат дослідження проблеми впродовж століть. Розроблені методологічні схеми: «Теоретичні основи формування системи зелених насаджень міста», «Еволюція уявлень щодо формування системи зелених насаджень у часі і просторі».

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ СУЧАСНОГО ВЕЛИКОГО МІСТА НА ПРИКЛАДІ м. ДНІПРО

О. І. Бондаренко — 2025-08-30

Постановка проблеми. У сучасних умовах дуже важливою є проблема збереження та оздоровлення міського середовища, формування умов, які позитивно впливають на психофізичний стан людини, що актуально на етапі активного розвитку процесів урбанізації. В цих умовах значну роль в формуванні міського середовища відіграють зелені насадження. Зелені насадження сприяють формуванню комфортного здорового міського середовища (санітарно-гігієнічна функція), збагачують зовнішній вигляд і створюють неповторний своєрідний образ міста (естетична функція), забезпечують умови для масового відпочинку населення в природному оточенні (рекреаційна функція). Але на превеликий жаль, сучасні міста, в більшості своєї, характеризуються переважанням штучного середовища, часто з низьким рівнем кількісних та якісних показників озеленення, і, як правило, відсутністю системного підходу до формування озеленених територій. Ландшафтні об'єкти, парки, сквери, бульвари часто розглядаються як територіальний резерв для забудови та розвитку інфраструктури міста, що приводить до їх деградації, а в окремих випадках, і зникнення. Протидією цим процесам має бути охорона, збереження і реконструкція існуючих ландшафтних об’єктів, відновлення (рекультивація) природних ландшафтів, системний підхід до озеленення міських територій. Мета статті – дослідити особливості сучасного стану озеленення і перспективи формування системи зелених насаджень великого міста в контексті екологізації міського середовища. Висновок. Проаналізовано сучасний стан ландшафтних об’єктів, рівень озеленення міських територій, особливості формування системи зелених насаджень міста Дніпро у часі і просторі (аналіз матеріалів генплану міста і натурні обстеження). За результатами досліджень запропонована нова парадигма формування системи зелених насаджень сучасного великого міста з урахуванням комплексу факторів, процесів урбанізації і еко-Smart-технологій, в контексті сталого розвитку міста, екологізації середи життєдіяльності людини і біорізноманіття архітектури. Нова парадигма формування озеленення міста базується на ідеї − система зелених насаджень міста розвивається як в горизонтальному просторі, так і у вертикальному просторі. Визначені принципи формування системи зелених насаджень сучасного великого міста і типологія об’єктів ландшафтної архітектури. Пропонуються: концепція структурно-планувальної організації системи зелених насаджень міста Дніпро, схеми формування глибинних архітектурно-ландшафтних просторів правобережжя з виходом на водно-зелений діаметр р. Дніпро, архітектурно-планувальне рішення зеленої еспланади в комплексі вертикальними парками.

АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЖИТЛОВОГО РАЙОНУ СУЧАСНОГО ВЕЛИКОГО МІСТА НА ПРИКЛАДІ м. ДНІПРО

О. І. Бондаренко — 2025-08-30

Постановка проблеми. Призначення житлового району − бути оптимальним середовищем реалізації соціальних функцій: мешкання, побуту, відпочинку, позатрудового спілкування. Житловий район є структурно-планувальним елементом сельбищної зони міста, від проектування якого до формування повноцінної функціональної та архітектурно-планувальної структури проходить значний період часу. Це створює ситуацію коли, на певному історичному етапі розвитку житлового району, його статична «форма» входить в протиріччя з новими соціальними, економічними, екологічними, технологічними та архітектурно-містобудівними вимогами щодо організації простору життєдіяльності людини. Ця проблема є актуальною для багатьох сучасних великих міст, в тому числі і міста Дніпро. Задачі трансформації житлових районів полягають у вирішенні низки питань, пов’язаних із модернізацією та адаптацією житлових територій до сучасних вимог, враховуючи тенденцій розвитку міста на перспективу. Мета статті – дослідити архітектурно-містобудівні аспекти трансформації житлових районів сучасного великого міста на прикладі міста Дніпро. Висновок. Визначені основні положення щодо призначення, структури, планування і забудови житлового району. Досліджені тенденції житлового будівництва і етапи трансформації просторової композиції житлових районів європейських країн, вітчизняний досвід житлового будівництва в Україні, етапи формування житлової забудови, історія проектування та будівництва житлових районів міста Дніпро. На підставі аналізу особливостей житлової і громадської забудови в різні історичні етапи розвитку м. Дніпро виділено сім структурно-планувальних районів: центральний район міста в межах історичного ареалу; центральний район міста поза межах історичного ареалу; житлова забудова вздовж архітектурно-планувальних осей, магістралі міського значення; житлові райони, забудова житловими групами; райони садибної забудови; район садибної забудови дніпровських стариць; прибережні території водно-зеленого діаметру річки Дніпро. Враховуючи географію розташування і характер інтеграції житлових районів в структурно-планувальний каркас міста Дніпро, їх можна об’єднати в чотири групи: прибережні житлові райони лівобережжя Дніпра; прибережні житлові райони правобережжя Дніпра; «материкові» житлові райони лівобережжя Дніпра побудовані на рівнинному рельєфі; «материкові» житлові райони правобережжя Дніпра побудовані на складному рельєфі. Проаналізовано існуючий стан функціонування житлових районів, виявлені основні проблеми, визначені архітектурно-містобудівні аспекти трансформації житлових районів м. Дніпро: модернізація і реконструкція житлового фонду, підвищення енергоефективності та екологічності будівель, інтеграція Smart-технологій в будівництві, розвиток і вдосконалення інженерної, транспортної, соціальної інфраструктури, озеленення і благоустрій територій, створення соціального, інклюзивного середовища, сталий розвиток і поліпшення екології, вдосконалення структурно-функціональної та архітектурно-планувальної організації житлового району.

ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ ВЕЛИКИХ МІСТ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ІСТОРІЇ МІСТОБУДУВАННЯ

В. В. Воробйов — 2025-08-30

Постановка проблеми. Кінець ХХ − перша чверть ХХI століття виявилися пов'язаними на планеті з глобальними кризами в економіці і політиці, в соціальних процесах і демографії, в науці і в світоглядних парадигмах, в психосфері, в природі, в регіональних і планетарних екосистемах, в інженерно-технічних сферах, в архітектурі та у містобудуванні, а також у багатьох інших проявах фізичного світу. На філософському рівні сама ідея дуальності та інших моделей багатополярності світоустрою потрапила під вогонь критики вчених, політиків, економістів, теологів, атеїстів. Загальноприйняті народами норми та правила життя стали руйнуватися. Гнозис як такий знову, як було в історії не раз, вибухнув. Це усвідомлюється всіма, хто мислить критично та конструктивно. Люди, які живуть у резонансі з часом і простором, давно шукають вихід із проблем, що виникли. Він має пряме відношення і до містобудування. Через відсутність робіт, які узагальнюють і аналізують зміни, що відбуваються, пропонують методики виходу з ілюзії «безвихідності» і «безвиході», міста стали перетворюватися на «театри помилок» і «п'єси творчих глухих кутів». Це видно і на глобальному, і на національних, і на регіональних рівнях, а також в масштабах окремих великих міст. Серед яких і Дніпро. Об'єктивні та суб'єктивні погляди на міста знову зазнають трансформацій. У тому числі – своїх селітебних функціональних зон. Мета статті – розкрити підходи до трансформації селитебних територій міст на сучасному етапі містобудівної історії.

ПЕРСПЕКТИВИ ПРОМИСЛОВІСТІ МІСТА ДНІПРО ЯК ФАКТОРУ ВПЛИВУ НА ТРАНСФОРМУВАННЯ ЙОГО СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ

В. В. Воробйов — 2025-08-30

Постановка проблеми. Обставини місця та часу запустили механізми глобальних, регіональних та локальних змін у всіх компонентах природи, соціуму, психології людини, а також інших, генезис яких лежить на перетині ендогенних, екзогенних та антропппогенних факторів та процесів. Концепції міст, що раніше виникли, на основі колишніх підходів до їх містоутворювальних баз повсюдно зайшли в глухий кут. Пошук методик виходу з нього впирається в те, що людство постало перед такими трансформаціями, що раніше не існували в природі, суспільстві, психофізіології людини, технологіях і економіці, які ведуть до необхідності перехіду на принципово нову парадигму світу, яка говорить про те, що будь-які дії людей носять лише імовірнісний характер і не можуть розглядатися як системи, що мають жорстку оболонку понять у рамках заданого циклу історії. Якщо в минулі століття і тисячоліття еволюція йшла відносно повільно і не все в ній виявлялося відразу, то в ХХI столітті обсяг інформації та швидкість розвитку технологій зростають за законом геометричної прогресії, не дозволяючи вченим швидко робити будь-які висновки про їх наслідки для планети та людства в тих обсягах, які потрібні та необхідні. «Пізнання речей не повинно випереджати пізнання справедливості», − говорить східне прислів'я. Жоден спеціалісти у світі зараз не зможе відповісти на запитання: чи виживе людство, впоравшись із наслідками своїх діянь, чи загине. У кожній сфері знань відповіді шукають своїх алгоритмів. Включаючи архітектуру і містобудування. Як довго йтиме пошук, питання без відповіді. Тим часом проміжні етапи подальшої трансформації міст позначилися як етапи, пов'язані з остаточним переходом на шостий технологічний спосіб життя. Як і вся економіка в цілому, він, як і раніше, антропоцентричний і продовжує розвивати механізми суспільства споживання. Яка вже вичерпала свої можливості. У результаті міста як би «зависли» між «неправильним майбутнім» та «правильним майбутнім». Що відбувається в цьому контексті з промисловістю міста Дніпро як одним із них і розглядається у цій статті. Мета статті – розкрити роль перспективи промисловості міста Дніпро як фактору впливу на трансформування його сельбищних территорій.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РОБОТИЗОВАНОЇ ТЕХНІКИ З ШІ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ДЕФЕКТІВ ПОКРІВЕЛЬ

К. Б. Дікарев — 2025-08-30

Актуальність. Війна в Україні призвела до численних руйнувань, зокрема в Дніпропетровській області, що робить використання роботизованих технологій для обстеження пошкоджених будівель, особливо дахів, важливим і терміновим завданням. Падіння уламків ракет і дронів «Shahed 136», що супроводжуються масштабними руйнуваннями, збільшує потребу в оперативних та точних методах оцінки пошкоджень, зокрема дахів. Застосування роботизованої техніки, оснащеної штучним інтелектом (ШІ) та тепловізійними камерами для діагностики дефектів покрівель є одним з найперспективніших підходів. Ці технології дозволяють виявляти приховані дефекти та проблеми з мінімальним впливом на експлуатацію будівель, що особливо важливо в умовах післявоєнного відновлення. Оперативна оцінка стану покрівель є необхідною для ефективного управління ремонтними роботами та забезпечення довговічності інфраструктури після війни. Мета статті. Метою статті є обґрунтування ефективності використання роботизованої техніки з ШІ для інспекції покрівель, зокрема для виявлення дефектів і пошкоджень на дахах, а також визначення економічної доцільності та технічного потенціалу таких технологій у сучасному будівництві та відновленні пошкоджених будівель. Стаття досліджує, як ці технології можуть сприяти швидшим, безпечнішим та економічнішим інспекціям. Крім того, розглядаються можливості впровадження цієї технології в контексті післявоєнного відновлення інфраструктури в Україні, особливо в Дніпропетровській області, де зафіксовано значні пошкодження. Результати дослідження також мають важливе значення для адаптації світового досвіду до українських умов та підготовки необхідної нормативної бази для широкого впровадження цих технологій у процес відновлення. Висновки. Використання роботизованої техніки з тепловізорами та ШІ є економічно вигідним, технічно ефективним і безпечним методом для діагностики покрівель. Застосування цієї технології дозволяє значно скоротити час і витрати на інспекції, мінімізувати людські ризики та забезпечити високу точність діагностики. Технологія дозволяє своєчасно виявляти приховані дефекти, такі як волога під покриттям, протікання, втрату теплоізоляції, а також механічні пошкодження матеріалів покрівель, що значно зменшує ймовірність потреби в дорогих ремонтах. У контексті післявоєнного відновлення України ці технології мають потенціал стати стандартом для швидкої та безпечної оцінки пошкоджених будівель. Дослідження є необхідним для адаптації світового досвіду до українських умов і для розвитку нормативної бази, що підтримує використання таких інноваційних технологій у будівництві та ремонті.

ПРОПОЗИЦІЇ ЗМІН ДО БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ І ПРАВИЛ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ БУДІВНИЦТВА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ БУДИНКІВ В УКРАЇНІ

Б. М. Дікарев — 2025-08-30

Постановка проблеми. У контексті сучасних екологічних викликів та необхідності підвищення енергоефективності будівель, зміни до будівельних норм і правил стають надзвичайно актуальними для України. Сьогодні енергоефективне будівництво є важливим фактором забезпечення стійкості енергетичного сектора, зменшення витрат на енергію та покращення якості життя населення. Актуальність теми зумовлена необхідністю адаптації будівельних норм до сучасних вимог сталого розвитку, а також сприянням інвестицій у енергоефективні проекти. Основними напрямками державної політики мають бути: оновлення існуючих будівельних норм з урахуванням енергоефективності, встановлення стимулів для забудовників через податкові пільги та субсидії, впровадження нових технологій у будівництві, а також розробка механізмів фінансування термомодернізації житлових будинків. Крім того, важливо забезпечити громадське усвідомлення переваг енергоефективності через інформаційні кампанії та освітні програми. Мета статті полягає в аналізі необхідності змін до будівельних норм і правил, які можуть стимулювати будівництво енергоефективних будинків в Україні, а також виявлення ефективних заходів для підтримки цієї ініціативи. Висновок. Зміни до будівельних норм і правил є критично важливими для стимулювання будівництва енергоефективних будинків в Україні. Реалізація комплексних заходів, спрямованих на адаптацію будівельних стандартів до нових вимог енергоефективності, залучення інвестицій та впровадження нових технологій, стане основою для розвитку сталого будівництва. Систематичний підхід до оновлення норм і правил, разом із підтримкою забудовників та популяризацією енергоефективності серед населення, забезпечить стійкість будівельного сектору в Україні та відповість на виклики енергетичної безпеки.

ДІЯЛЬНІСТЬ ДСНС УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА РИЗИКИ ДЛЯ САПЕРІВ

О. В. Долженкова — 2025-08-30

Постановка проблеми. З приходом російського агресора на захист України поряд з військам стали підрозділи ДСНС, тільки на відміну від звичайної зброї вони використовували інженерну та пожежно-рятувальну техніку. Кількість небезпек, пов’язаних зі звичайною повсякденною роботою, значно підвищилась, змінився їх характер, різко зросли психологічні навантаження на рятувальників. Мінування значних територій країни потребувало залучення до розмінування, в тому числі, піротехнічних підрозділів ДСНС. Мета роботи – виявлення ризиків та викликів, які постають перед піротехнічними підрозділами ДСНС під час обстеження замінованих територій та знешкодження вибухонебезпечних предметів, для подальшого прийняття заходів щодо їх зменшення. Методика. Застосування описової статистики для аналізу динаміки зміни кількості НС за роками. Оцінка сумарних втрат від руйнувань інфраструктури. Порівняння інтенсивності діяльності ДСНС за видами. Визначення причин ризику та їх наслідки для рятівників піротехнічних підрозділів ДСНС. Наукова новизна. Проаналізовано діяльність ДСНС, пов’язана з ліквідацією НС, основні ризики для працівників піротехнічних підрозділів ДСНС та можливі наслідки їх прояву. Усвідомлення цих ризиків має стати основою в підготовці спеціалістів в цій сфері діяльності, що допоможе вберегти численні життя. Практична значущість. Зменшення рівня ризику рятувальників піротехнічних підрозділів за запропонованою концепцією. Висновки. Розвиток сучасних технологій, які спрямовані на виявлення та знешкодження ВНП необхідно підтримувати на державному рівні та співпрацювати з країнами, що можуть передати практичний досвід з цього виду діяльності. Залучення фінансової допомоги від Європейських партнерів дозволить значно скоротити строки розмінування. Зважаючи на ті небезпеки, які пов’язані з війною взагалі і вибухонебезпечними предметами зокрема, слід проводити широку роз’яснювальну роботу серед населення всіма можливими способами. Під час викладання безпекових дисциплін у навчальних закладах обов’язково слід виділяти час для розгляду видів ВНП та дій у разі їх виявлення. Підготовка спеціалістів-піротехніків з урахуванням розвитку сучасних видів засобів протидії ВНП може суттєво скоротити строки загального очищення країни від небезпек.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА НА ОСНОВІ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Т. С. Кравчуновська — 2025-08-30

Постановка проблеми. Задля досягнення спільного кращого майбутнього необхідно дотримуватися принципів концепції сталого розвитку, зокрема виявляти відповідальне ставлення до довкілля в усіх сферах життєдіяльності людини. Це зокрема передбачає забезпечення доступним, безпечним і недорогим житлом, екологічно стійку урбанізацію, сприяння будівництву екологічно стійких і міцних будівель із використанням місцевих матеріалів. Тобто стале будівництво – це процес створення будівель, які є екологічно чистими та ресурсоефективними протягом усього життєвого циклу (проєктування, будівництво, експлуатація, ремонт, реконструкція, ліквідація). Такий підхід до будівництва житлових будинків розширює і доповнює традиційний підхід до проєктування і спорудження будівель із точки зору їх економічності, корисності, довговічності та комфортності. Але на сьогодні відсутнє вичерпне наукове обґрунтування прогнозованих техніко-економічних показників проєктів створення сталих малоповерхових житлових будівель, яке б враховувало вплив визначальних організаційно-технологічних, технічних, економічних, соціальних та управлінських факторів. Мета статті. Аналіз чинників, які визначають сталість будівель, зокрема їх інклюзивність, безпечність, життєстійкість та збалансованість. Висновок. Для прийняття науково обґрунтованих рішень, які забезпечуватимуть ефективне використання ресурсів, скорочення тривалості виробництва робіт і зниження вартості будівельної продукції, необхідно здійснити формалізацію визначальних організаційно-технологічних, технічних, економічних, соціальних та управлінських факторів, які характеризують особливості створення сталих малоповерхових житлових будівель та впливають на техніко-економічні показники проєктів.

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ У КАРКАСНО-МОНОЛІТНОМУ БУДІВНИЦТВІ

М. В. Пахомов — 2025-08-30

Постановка проблеми. На сьогоднішній день питання підвищення якості будівництва залишається актуальним. Особливо це стосується періоду після завершення бойових дій, коли можливе очікування значного зростання обсягів будівництва у зв’язку з необхідністю відновлення критичної інфраструктури та забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. У цьому контексті каркасно-монолітне будівництво є одним із найефективніших і найшвидших способів вирішення зазначеної проблеми. Однак разом із збільшенням обсягів будівництва постає питання забезпечення належного рівня якості виконання робіт. Проблема полягає в складності забезпечення належного рівня контролю цих двох залежних параметрів системи. Цю проблему майже неможливо усунути, але її можна та необхідно врахувати. Дослідження спрямоване на виявлення можливих шляхів вдосконалення системи контролю якості, враховуючи потенційне зростання темпів будівельного виробництва. Висока інтенсивність будівельного процесу вимагає вдосконалення системи контролю, що дозволить оперативно реагувати на можливі відхилення від будівельних норм та проєктних вимог. У статті проаналізовано підхід до організації оперативного контролю виконання робіт у каркасно-монолітному будівництві із залученням функціоналу технічного нагляду. Основна увага приділяється вдосконаленню поопераційного контролю якості будівельних процесів, що забезпечує можливість оперативного оновлення інформації про статус виконання робіт у реальному часі. Такий підхід спрямований на підвищення прозорості будівельного виробництва, покращення координації між учасниками проєкту та забезпечення належного рівня контролю якості робіт, що виконуються. У сучасних дослідженнях цього напряму накопичено значний обсяг наукових праць, однак ми бачимо, що впровадження оперативного контролю демонструє закономірність яка проявляється в наявності залежності між управлінням інформацією у реальному часі та зниженням ризиків невідповідності графіку виконання робіт. Крім того, оперативне виявлення потенційних недоліків дозволяє мінімізувати потребу в усуненні дефектів на завершальних стадіях, що є важливим аспектом оптимізації технологічного процесу щодо якості будівельних робіт. Водночас, можна відзначити необхідним зосередитись на удосконаленні елементів системи контролю якості, так як використовуючи сучасні засоби моніторингу та аналізу якості будівельних робіт не завжди можливо своєчасно виявити дефекти на початкових стадіях. Така недосконалість підвищує ймовірність виникнення відхилень від початково затвердженого графіка, що може спричиняти затримки, додаткові витрати на усунення дефектів, а також збільшення матеріальних витрат і залучення додаткових людських ресурсів. Хоча існують численні підходи до управління тривалістю та якістю будівельних робіт, але на практиці їх використання часто не дозволяє забезпечити ефективний контроль над процесами. Мета статті − аналіз підходів до організації оперативного контролю, пов’язаного із технічним наглядом у каркасно-монолітному будівництві. Основна увага зосереджена на удосконалені впровадження поопераційного контролю якості будівельних процесів, а також визначенні його впливу на ефективність будівельного виробництва. Розгляд цього напрямку має на меті виявити закономірності, які полягають у залежності між оперативним оновленням інформації у реальному часі, своєчасним реагуванням та зниженням ризиків відхилень від графіка виконання робіт. Висновки. У ході подальших досліджень планується проаналізувати вплив оперативного контролю на якість каркасно-монолітного будівництва. Очікується, що вдосконалення системи контролю сприятиме своєчасному виявленню дефектів, зниженню ризиків відхилень від графіку та оптимізації будівельного процесу. Основна увага буде зосереджена на впровадженні сучасних засобів моніторингу та удосконаленні механізмів застосування автоматизації контролю якості. Отримані результати дозволять підвищити ефективність управління будівельними роботами та покращити координацію між учасниками проєкту.

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ КОРДОНУ І ЛІНІЙ РОЗМЕЖУВАННЯ УКРАЇНИ З РОСІЄЮ

М. В. Савицький — 2025-08-30

Постановка проблеми. Держкордон з Росією має протяжність 2 295 км при загальній протяжності українського кордону майже 6 993 км, включаючи 1355 км морської ділянки. Розвиток системи охорони та захисту державного кордону, як складової частини національної системи безпеки, зумовлений різноплановими загрозами, що виникають у прикордонному просторі. Основні виклики спричинені війною росії проти України, яка призвела до тимчасової окупації частини територій, активних бойових дій, терористичних атак, а також зростання рівня контрабанди зброї, боєприпасів та інших засобів ведення війни. Сьогодні забезпечення належного рівня безпеки та захисту кордонів вимагає вдосконалення інженерно-технічної інфраструктури вздовж державного кордону України та ліній розмежування, що утворилися внаслідок окупації частин країни. Мета статті − аналіз історичного досвіду облаштування захисту кордонів української держави, сучасного вітчизняного і міжнародного досвіду інженерно-технічного облаштування кордонів, розробка концепції майбутнього повоєнного облаштування українського кордону та лінії розмежування. Висновок. Війна росії проти України, яка розпочалася в 2014 році з окупації Криму, Донецької і Луганської областей обумовила необхідність інженерно-технічного облаштування кордонів України з нових позицій. Зважаючи на те, що в Україна межує з агресивним сусідом – Росією, а також її сателітом – Білоруссю, військова загроза вторгнення залишиться і в повоєнний час. Україна в результаті досвіду повномасштабної війни потребує комплексного, багаторівневого захисту кордонів і ліній розмежування, який поєднує: фізичні бар’єри (загородження, мінні поля); цифрові технології (радари, тепловізійні камери, розумні сенсори, дрони, кіберзахист); активну оборону (протиракетні системи, «стіна дронів»). Український кордон має бути: гібридним, поєднуючи фізичні бар’єри і цифрові технології, що попереджають загрози; глибоким − з трьома лініями оборони (передова, резерв, тил); мобільним за рахунок застосування дронів і ракет. Саме за такою концепцією має розвиватись інженерно-технічне облаштування кордонів і ліній розмежування України з Росією.

МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ ПІДЗЕМНИХ ВОД В ПРИКЛАДНИХ ЗАДАЧАХ

О. Л. Тютькін — 2025-08-30

Постановка проблеми. Актуальною проблемою е прогнозування та аналіз динаміки підземних вод при антропогенному впливу на водоносні горизонти. Дана задача виникає при проектуванні систем дренажу підтоплених територій, проектуванні водозаборів з підземних джерел, впливу полігонів відходів на режим руху підземних вод, витоку води с систем водопостачання та каналізації. Антропогенне навантаження може бути як на ґрунтові водо (безнапірний водоносний горизонт) так і на напірні водоносні горизонти. Техногенний вплив може здійснюватися крізь систему свердловин, витоку стоків з полігонів, інфільтрації опадів, нераціонального зрошування. Рішення такого класу задач потребує використання багатофакторних моделей фільтрації. Мета роботи. провести комплексний аналіз математичних моделей в задачах динаміки підземних вод та визначити їх переваги та недоліки. Висновки. Проведений аналіз показав, що сучасним підходом при рішенні задач динаміки підземних вод є використання багатовимірних рівнянь фільтрації, що враховують зміну рівня ґрунтових вод (або гідродинамічного напору в напірному водоносному горизонті) з часом. Дані моделюючи рівняння враховують інфільтрацію води в підземні горизонти. Розглянуто крайові умови моделюючих рівнянь фільтрації, що забезпечують коректну постановку крайової задачі. Показано, що формулювання конкретних задач динаміки підземних вод (дренаж, робота свердловин системи водозабору тощо) реалізуються в моделях шляхом задання «внутрішніх» граничних умов. Проаналізовані прикладні задачі, де можуть бути використані моделі руху безнапірного та напірного підземного потоку.