Український журнал будівництва та архітектури

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ТРИВАЛІСТЬ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ

К. В. Балакін , Є. О. Філіп’єв — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Зміна початкового функціонального призначення об’єкту і продовження його використання може бути одним із перспективних напрямків повоєнної відбудови України. Найкращий варіант ревіталізації – це багатофункціональність, коли в одному об’єкті поєднуються різні можливості. Головними запитаннями при ревіталізації промислових будівель, на які потрібно відшукати відповіді, є такі: якою має бути нова функція (або функції) будівлі; як отримати кошти для фінансування проєкту; яким чином збалансувати інтереси бізнесу, місцевої влади та населення. При виконанні робіт із ревіталізації промислових будівель потрібно враховувати низку специфічних особливостей, які впливають на тривалість і вартість виконання робіт: зовнішня стисненість будівельного майданчика, внутрішня стисненість промислових будівель, насиченість промислових територій наземними та підземними інженерними комунікаціями, складна конфігурація промислових будівель. На сьогодні відсутній єдиний підхід до формування і вибору раціональних організаційно-технологічних рішень ревіталізації промислових будівель, а також відсутня статистична інформація щодо визначальних факторів впливу на показники ефективності. Мета статті. Виявлення залежностей між тривалістю ревіталізації промислових будівель і визначальними організаційно-технологічними факторами. Висновок. Проєкти ревіталізації занедбаних промислових територій потребують: визначення пріоритетів ревіталізації як для окремих об’єктів, так і для цілих районів; оцінювання наявності і ступеня забруднення об’єкта небезпечними матеріалами, розроблення, за потреби, плану заходів із очищення, щоб підготувати промислові об’єкти до повторного використання; визначення переліку необхідних об’єктів інфраструктури та обсягу потрібних інвестицій; аналізу альтернативних варіантів ревіталізації промислових об’єктів; розроблення стратегії для досягнення цілей повторного використання; визначення джерел фінансування. Наявність статистично достовірні залежностей тривалості ревіталізації промислових будівель від визначальних організаційно-технологічних факторів дозволить використовувати їх для цілі прогнозування ще на передінвестиційній стадії.

НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

В. В. Білополий , М. Г. Складановська — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Мотивація є однією з фундаментальних проблем як вітчизняної, так і закордонної психології. Мотивація розуміється як джерело активності людини і одночасно як система побудників будь-якої діяльності. Навчальна діяльність завжди полімотивована. Навчальна мотивація визначається цілою низкою чинників, специфічних для даної конкретної діяльності: характером освітньої системи; організацією педагогічного процесу в освітньому закладі; особливостями самого учня (стать, вік, рівень інтелектуального розвитку та здібностей, рівень домагань, самооцінка, характер взаємодії з іншими учнями); особистісними особливостями викладача і, перш за все, системою його відносин до студента, до педагогічної діяльності; специфікою навчального предмета. Найчастіше мотиви навчальної діяльності виступають у складному взаємопереплетенні й взаємозв'язках. Отже, перед викладачем стоїть завдання визначити домінуючий мотив навчальної мотивації студента, а також проаналізувати всі мотиви, на які ми можемо впливати. В статті аналізуються психолого-педагогічні умови формування мотивації до навчальної діяльності та педагогічні прийоми, що сприяють розвитку мотиваційної сфери сучасного студента. Висновки. Пізнавальна мотивація студента є не стільки виявленням особистісної риси, скільки відображенням заданих умов діяльності, дидактичного впливу. Існує принципова можливість цілеспрямованого розвитку навчальної мотивації суб'єкта. Автори пропонують використовувати такі форми позитивного підкріплення, як схвалення результатів роботи студента, підвищення рейтингу діяльності студента та його власних думок. Мотиваційне переключення допомагає сформувати інтерес до навчальної дисципліни, якщо викладач зможе пов’язати її зміст з особисто значущими для студента предметами чи процесами. Мотиви стають основним важелем підвищення ефективності навчальної діяльності. Формування професійної мотивації (бажання набути знання та навички, необхідні для подальшої роботи) забезпечує довготривалу активність студента у самостійній роботі. А розвиток внутрішньої навчальної мотивації студента у сучасних умовах визначається першочерговим у конструктивній частині діяльності педагога.

ПОЄДНАННЯ ВІМ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В АВТОМАТИЗАЦІЇ СТВОРЕННЯ КАЛЕНДАРНИХ ПЛАНІВ БУДІВНИЦТВА

М. О. Бородін , Т. В. Ткач , І. М. Ільєв , О. М. Ракаєв — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Предметом дослідження є процес автоматизації календарного планування будівництва шляхом інтеграції технологій інформаційного моделювання будівель (BIM) та штучного інтелекту (AI) з метою оптимізації управлінських рішень у сфері будівництва. Застосування цифрових технологій у поєднанні з алгоритмами машинного навчання дозволяє здійснювати автоматичний аналіз структурованих BIM-даних, прогнозувати тривалість окремих процесів і формувати оптимізований календарний план у вигляді діаграми Ганта. Результати дослідження свідчать, що впровадження запропонованої моделі істотно скорочує час планування, мінімізує вплив людського фактора на прийняття рішень і підвищує точність прогнозування. Проте, результативність таких систем значною мірою залежить від повноти даних у моделі та готовності проєктних команд до цифрової трансформації. Важливою особливістю є здатність системи адаптивно змінювати планування у відповідь на зміни проєктної документації, обмеження ресурсів і зовнішні впливи, що є критичним чинником на сучасному ринку будівництва. Такі результати пояснюються інноваційним підходом, який поєднує структурований аналіз BIM-моделей з високопродуктивними алгоритмами машинного навчання, здатними швидко обробляти великі обсяги даних. Запропонована система може бути практично застосована у девелоперських компаніях, проєктних бюро та державних установах, що займаються регулюванням будівництва. Такий підхід придатний як для типових, так і для масштабних житлових проєктів, де швидка адаптація графіків до змінних умов є критично важливою. Таким чином, результати дослідження формують підґрунтя для переходу до цифрового управління будівництвом і подальшої інтеграції інноваційних технологій у проєктне управління.

КІЛЬКІСНІ І ЯКІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ АРХІТЕКТУРНИХ ТА МІСТОБУДІВНИХ АСПЕКТІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ СЕЛІТЕБНИХ ТЕРИТОРІЙ МІСТА

В. В. Воробйов , О. С. Шило — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Станом на 2025 рік в Україні, у тому числі в Дніпрі, не проводилися дослідження кількісних та якісних особливостей взаємодії архітектурних та містобудівних аспектів трансформації селищних територій міст. Хоча проблема ця назріла давно: протягом лише кількох минулих років стрімко змінювалася економічна та соціально-демографічна ситуація, військово-політичні обставини та інженерно-технічні можливості, природно-кліматичні умови та психофізіологічні властивості людини. Кожен із перелічених факторів різною мірою впливав і впливає на функціонально-планувальну та об'ємно-просторову структуру селітебних територій. Колишні моделі розуміння суті селітебних територій міста потрібно переглядати і з ще однієї причини ‒ причини генерації нових наукових знань про фізичну реальність не тільки в рамках уже існуючих методик роботи з містом, а й у рамках принципово нових досягнень у галузі знань, які вказують на головне: теорію та практику архітектури та містобудування треба наповнювати новими методами обліку новостворених властивостей середовища. Склад проектних документів – змінювати, у тому числі доповнювати їх новою інформацією, яка має як якісні, так і кількісні характеристики. Назріла потреба розкрити цю проблему та показати, які кількісні та якісні особливості взаємодії архітектурних та містобудівних аспектів трансформації селітебних територій міста потрібно враховувати у терії та практиці архітектури та містобудування. Мета статті – розкрити кількісні і якісні особливості взаємодії архітектурних та містобудівних аспектів трансформації селитебних територій міста для їх подальшого використання в теорії та практиці архітектурно-містобудівного проектування.

ДИСКРЕТНО-АРМОВАНІ РЕМОНТНІ РОЗЧИНИ

Д. О. Смолін , О. І. Шинкевич — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Сучасні ремонтні розчини для відновлення та підсилення конструкцій повинні мати підвищену тріщиностійкість, адгезію до основи та довговічність. Одним із ефективних підходів є використання дискретного армування – введення в’яжучої матриці коротких волокон різної природи, які забезпечують мікроармування на всьому об’ємі. В склад сучасних ремонтних сумішей, окрім мінеральних в’яжучих, вводяться також поверхнево-активні речовини та пластифікатори, що регулюють процеси гідратації, структуроутворення і властивості штучного каменю. Пластифікатори дозволяють знизити водопотребу та підвищити щільність структури. Особливу увагу привертають системи на основі алюмінатних, сульфатних і сульфоалюмінатних в’яжучих, оскільки вони забезпечують швидкий набір міцності та формування стабільної кристалічної структури. Мета статі – обґрунтування вибору складу дискретноармованих ремонтних розчинів для підвищення адгезії, зниження усадочних деформацій і запобігання утворенню тріщин при твердінні. Висновки. Проведені дослідження впливу вмісту волокон різних типів (поліпропіленових, сталевих, базальтових) на фізико-механічні показники та реологічні властивості розчинів. Показано, що введення 0,5–1,0 % коротких поліпропіленових волокон знижує ризик усадочних тріщин і підвищує тріщиностійкість, а сталеві та базальтові волокна збільшують міцність на розтяг при згині до 20–30 %. Отримано комплекс експериментально-статистичних моделей наномодифікованих композицій на основі глиноземистого цементу та гіпсу, що дають можливість визначення впливу вхідних факторів на зростання основних фізико-механічних властивостей. Дослідженнями установлено співвідношення базових компонентів композиту на основі 70 % глиноземистого цементу, 30 % гіпсу і пластифікатору Sika VG Sika = 0,10÷0,40; Глиноземистий цемент = 69,72÷69,93; Гіпс = 29,88÷29,97. Згідно технології виготовлення зменшено кількість компонентів до мінімуму і отримано систему в’яжуче – заповнювач – пластифікатор. З економічної сторони в залежності від вимог замовника можна регулювати витрату глиноземистого цементу та гіпсової в’яжучої речовини в границях приблизно 10 %.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДИНАМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НА РОЗВИТОК ПРОГРЕСУЮЧОГО ОБВАЛЕННЯ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

І. І. Давидов , В. П. Чабан , Т. А. Ковтун-Горбачова , К. А. Ковтун — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

У роботі досліджено вплив динамічних характеристик будівельних конструкцій на механізми розвитку прогресуючого обвалення. Показано, що власні частоти, форми коливань та рівень демпфування істотно впливають на характер поширення обвалення після первинного руйнування одного або кількох несучих елементів. На основі отриманих результатів сформульовано критерії оцінки вразливості конструкцій до прогресуючого обвалення з урахуванням їх динамічних характеристик. Мета статті. Метою дослідження є встановлення взаємозв’язку між динамічними характеристиками будівельної конструкції та механізмами розвитку прогресуючого обвалення. Особлива увага приділяється впливу власних частот, форм коливань та рівня демпфування на ймовірність збудження конструкції до стану втрати стійкості або подальшого руйнування. На прикладі чисельного аналізу будівлі зі сталевим каркасом показано, що існує пряма залежність між локальними пошкодженнями та перерозподілом жорсткості конструктивної системи. Аналіз змін динамічних характеристик дає змогу ідентифікувати потенційно небезпечні зони зі зниженим опором до прогресуючого руйнування. Для оцінки вразливості до обвалення доцільно визначати перші 3–5 власних частот коливань, відповідні форми коливань, а також показники демпфування. Значне зниження жорсткості призводить до локалізації коливань, зростання амплітуд і потенційного накопичення енергії. Якщо система не в змозі погасити коливання через недостатнє демпфування, можливе каскадне руйнування. Критичними сигналами є зниження частоти більш ніж на 30 %, зростання амплітуди деформацій понад 50 %, поява локалізованих форм коливань, зменшення демпфування. Запропоновано уточнення до умов енергетичного підходу при оцінюванні поширення прогресуючого обвалення з урахуванням динамічних характеристик та локалізації деформацій у формах коливань (тобто структурної вразливості). Уточнено умови визначення динамічного коефіцієнта з урахуванням спектра частот і демпфування. Сформульовано завдання конструктивного формоутворення на основі динамічного аналізу з метою підвищення опору прогресуючому обваленню. Висновки. Використання динамічних коефіцієнтів (ударних множників), рекомендованих нормативними документами, є виправданим, але недостатнім без урахування індивідуальних характеристик конкретної конструкції. Аналіз власних форм коливань конструкцій будівлі можуть відображати потенційно слабкі місця, де деформації та напруження в конструкціях будуть найбільшими. Це важливо при прогнозуванні механізму розвитку прогресуючого обвалення.Результати дослідження можуть бути використані при оцінці вразливості існуючих будівель, а також при проєктуванні нових конструкцій, стійких до прогресуючого обвалення згідно з сучасними вимогами безпеки.

НОВІТНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ ОПТИМАЛЬНОГО ПРОЄКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ (огляд)

І. Ф. Кожемякіна , С. В. Сахарчук , С. Л. Заварикін — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Актуальність роботи. Вирішення проблем сучасної інженерії, що пов’язані з безпекою та надійністю різноманітних споруд і систем, визначає актуальність теми. Для розвя’зання цих проблем потрібні інноваційні підходи для проєктування і розрахунку конструкцій. Оптимальне проєктування конструкцій є пошуком «золотої середини» в сучасному інженерному аналізі, що спрямоване на підвищення ефективності, безпеки та стійкості систем у різних галузях, включаючи цивільне будівництво, аерокосмічну та автомобільну промисловість. Новітні підходи трансформували методи оптимізації, перетворивши їх з суто теоретичних розрахунків на практичний інструмент завдяки значним досягненням в обчислювальних технологіях. Мета дослідження – розглянути ключові методології, такі як оптимізація розмірів, форм та топології, та сучасні обчислювальні підходи, включаючи методи, диференціальні рівняння, стохастичну оптимізацію та інтеграцію машинного навчання. Оцінити ефективність методів через можливість їх застосування. Методика. Аналіз сучасних напрямків оптимального проектування. Особливу увагу приділити застосуванню цих методів у динамічному проєктуванні та в умовах невизначеності, підкреслюючи їхню здатність вирішувати складні, багатовимірні проблеми. Результати. Виконано аналітичне дослідження сучасних методів оптимального проєктування. Огляд висвітлює напрямки розвитку оптимального проектування: стохастична, адаптивна, багатоцільова оптимізація, оптимізація при дії динамічних та сейсмічних навантажень; адитивне виробництво, що розширює межі можливого у проєктуванні конструкцій. Висвітлено поточні виклики, такі як потреба в інтерпретованих моделях штучного інтелекту та масштабованість цифрових двійників, а також намічені майбутні напрямки досліджень, спрямовані на подальше підвищення ефективності, надійності та екологічності оптимальних рішень.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕНННЯ В УКРАЇНІ

Т. Д. Нікіфорова , О. О. Вертелецький — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану та перспектив подальшого розвитку системи захисних споруд для цивільного населення в Україні в умовах триваючої збройної агресії та підвищених загроз громадській безпеці. Особлива увага приділяється трансформації системи цивільного захисту у відповідь на нові безпекові виклики, що потребують не лише оперативного реагування, а й впровадження довгострокових стратегічних рішень. Детально розглянуто сучасні підходи до впровадження захисних елементів в архітектурне та конструктивне проєктування нових будівель. Особливий акцент зроблено на забезпеченні конструктивної надійності та опору екстремальним зовнішнім впливам, зокрема вибухам, ударним хвилям, прогресуючому обваленню, ракетним і артилерійським обстрілам, дії уламків та іншим форс-мажорним обставинам. Окрім нового будівництва, у статті проаналізовано можливості адаптації, реконструкції та модернізації вже існуючих будівель і підземних споруд з метою їх перетворення на повноцінні захисні укриття для населення. Розглянуто практичні підходи до переобладнання підвальних приміщень, підземних паркінгів та інших придатних просторів. Окреслено інженерні рішення, спрямовані на посилення несучих елементів, підвищення жорсткості конструкцій та мінімізацію ризику прогресуючого руйнування. Значну увагу приділено технічним заходам, зокрема герметизації приміщень, встановленню вибухостійких дверей і захисних конструкцій, облаштуванню безпечних і доступних аварійних виходів, а також впровадженню надійних систем вентиляції з фільтраційними можливостями. У статті також висвітлено організаційні та нормативно-правові аспекти. Розглянуто вимоги до інженерного забезпечення, класифікацію захисних споруд, норми щодо місткості та правила їх утримання. Окрема увага приділяється реалізації відповідних заходів, серед яких фінансове забезпечення, координація між органами державної влади та приватними забудовниками, технічний нагляд і підвищення рівня обізнаності населення.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ВАРТОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

С. М. Ольховик , І. Д. Шонія — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Реконструкція житлових будівель набуває стратегічного значення як у повоєнній відбудові міст України, так і в реалізації європейських програм енергоефективної модернізації. Проте проєкти реконструкції часто стикаються з непередбачуваним зростанням вартості та варіативністю результатів. Постає питання: які фактори найбільше впливають на кошторис та ефективність таких проєктів в різних умовах і як врахувати цей вплив при плануванні. Мета дослідження. У статті узагальнено ключові чинники, що визначають вартість і ефективність реконструкції житлового фонду, шляхом аналізу українського та міжнародного досвіду. Наведено порівняння спільних тенденцій і особливостей прояву факторів у повоєнному відновленні житла в Україні та у програмах глибокої реновації в Європі. Висновок. Встановлено, що технічний стан будівель, складність проєктних рішень, коливання цін на ресурси, організаційно-економічні та регуляторні умови, а також непередбачувані ризики (force majeure) є визначальними для вартості реконструкції. Ефективність проєктів залежить не лише від фінансових показників, а й від соціально-екологічних ефектів, які все частіше враховуються у європейській практиці. Порівняння українського та європейського досвіду показало спільність багатьох проблем (перевищення кошторисів, потреба в інвестиціях, ризики затримок) при різному контексті їх прояву. Розуміння та факторний аналіз цих чинників є необхідною передумовою для успішного планування реконструкції. Отримані висновки можуть стати підґрунтям для розвитку моделей прийняття рішень адаптованих до умов повоєнної відбудови в Україні.

БУДІВНИЦТВО МАЙБУТНЬОГО: ЦИРКУЛЯРНА ЕКОНОМІКА ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

О. В. Разумова — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Актуальність роботи. У XXI столітті людство зіштовхнулося з глобальними викликами, серед яких особливо гостро постали питання екологічної деградації, вичерпання природних ресурсів та зміни клімату. На цьому тлі традиційна лінійна економічна модель, яка передбачає надмірне використання ресурсів та утворення великої кількості відходів, вичерпала свій потенціал. Особливо критично це проявляється в будівельній галузі – одному з найресурсоємніших секторів світової економіки. У відповідь на виклики сучасності все більше уваги приділяється концепції циркулярної економіки, яка дозволяє створювати замкнуті виробничі цикли, знижуючи навантаження на довкілля. У контексті відновлення інфраструктури України після війни, актуальність переходу до циркулярної моделі будівництва зростає в геометричній прогресії. Мета статті – всебічно проаналізувати можливості та обмеження впровадження циркулярної економіки в будівельній галузі як інструменту реалізації принципів сталого розвитку. Дослідження спрямоване на вивчення теоретичних засад, практичного досвіду, міжнародних кейсів, інноваційних матеріалів і технологій, здатних трансформувати підходи до проєктування, будівництва та експлуатації об’єктів. Методика. У статті застосовано міждисциплінарний підхід, що об’єднує концепції екологічної економіки, урбаністики, архітектури та системного аналізу. Проведено порівняльний аналіз лінійної та циркулярної моделей економіки, вивчено приклади успішного впровадження циркулярних практик у будівництві різних країн, зокрема Німеччини, Великої Британії, Скандинавських країн та Японії. Залучено статистичні дані щодо споживання матеріалів, енергетичних витрат та утворення відходів у будівельному секторі. Особлива увага приділена аналізу нормативно-правових, інституційних і поведінкових бар’єрів на шляху до циркулярності в Україні. Результати. Авторка доводить, що циркулярна економіка є не лише екологічно доцільною, а й економічно вигідною стратегією для будівництва. Використання вторинних матеріалів, органічних утеплювачів, енергоефективних технологій та локальної сировини дозволяє зменшити вуглецевий слід, знизити витрати на утилізацію відходів, підвищити якість житлового середовища. Визначено ключові бар’єри на шляху впровадження циркулярного підходу в Україні – від нестачі нормативної бази до низького рівня екологічної культури. Водночас підкреслено потенціал країни у впровадженні відповідних рішень, особливо в умовах післявоєнного відновлення. Стаття закликає до перегляду парадигми будівництва як технічного процесу та її трансформації у світоглядну модель, що базується на довготривалій відповідальності перед суспільством, природою та майбутніми поколіннями.

КОМПЛЕКСНИЙ СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СЕЗОННОЇ ДИНАМІКИ ПОЖЕЖ З УРАХУВАННЯМ КЛІМАТИЧНИХ ЧИННИКІВ

ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Зростання кількості пожеж у Дніпропетровській області становить серйозну екологічну та соціально-економічну загрозу. Існує потреба у поглибленому аналізі їх сезонної динаміки з урахуванням метеорологічних чинників для ефективного прогнозування та запобігання пожежам. Мета роботи – здійснити комплексний статистичний аналіз пожеж у Дніпропетровській області за останні роки, визначити статистично значущі факторні змінні, а також розробити математичну модель для прогнозування пожеж з урахуванням міжрічної та сезонної активності, а також природно-кліматичних чинників. Методика. У дослідженні застосовано методи однофакторного та двофакторного дисперсійного аналізу для виявлення взаємодії між факторами «місяць» і «рік», а також методи прогнозування за моделлю ETS (експоненційного згладжування), яка враховує сезонність. Для побудови довгострокових прогнозних моделей щодо кількості пожеж використано методи кореляційно-регресійного аналізу. Наукова новизна. Здійснено статистичний аналіз пожежної активності у Дніпропетровській області з урахуванням як міжрічної, так і внутрішньорічної (сезонної) варіації на основі даних за 2020–2024 рр. та частково 2025 р. За допомогою двофакторного дисперсійного аналізу без повторень уточннно природу варіацій у кількості пожеж, які не були виявлені при однофакторному підході. Побудовано прогноз кількості пожеж на 2025 рік з використанням ETS-моделі, що показує задовільну збіжність за перші 4 місяці 2025 року. Запропоновано поділ річного циклу на три кліматично однорідні групи місяців для кореляційно-регресійного аналізу, щоб виявити специфіку впливу погодних чинників у кожному сезоні. Встановлено числові залежності між кількістю пожеж та конкретними метеорологічними параметрами (температурою, вологістю, опадами, швидкістю вітра) для кожної групи місяців. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані органами місцевого самоврядування, ДСНС та екологічними службами для підвищення ефективності запобігання та реагування на пожежі в Дніпропетровській області. Побудовані прогнозні моделі дають змогу заздалегідь оцінювати ймовірну кількість пожеж у різні періоди року та за різних погодних умов, що сприяє оптимізації розподілу ресурсів, плануванню профілактичних заходів, інформуванню та цивільному захисту населення. Висновки. Пожежна активність у Дніпропетровській області демонструє чітко виражену сезонну структуру з піками у весняно-літній період. Двофакторний дисперсійний аналіз показав статистично значущу взаємодію між роком та місяцем, що свідчить про сезонну зміну упродовж років. Побудована ETS-модель забезпечила задовільну точність прогнозу кількості пожеж на 2025 рік. Встановлено, що метеорологічні чинники по-різному впливають на частоту пожеж у різні сезони року, що підтверджено кореляційно-регресійним аналізом.

ПРОБЛЕМИ РОБОТИ ЗІ СЛУЖБОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ В ДЕРЖАВНОМУ ДІЛОВОДСТВІ УКРАЇНИ : ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

С. В. Савченко , К. А. Прокоф’єва , О. М. Решетілова — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджуються правові аспекти регулювання службової інформації в Україні. Аналізується нормативно-правова база, що регламентує порядок віднесення інформації до категорії службової та використання грифу «Для службового користування» (ДСК). Виявлено суттєві невідповідності між прогресивними положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» та застарілими підходами «Інструкції про порядок обліку документів з грифом ДСК». Також обґрунтовано необхідність реформування системи доступу до службової інформації відповідно до демократичних принципів прозорості та відкритості державного управління. Запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання з метою забезпечення балансу між захистом службової інформації та реалізацією права громадян на доступ до публічної інформації.

ОБҐРУНТУВАННЯ ФОРМ І РОЗМІРІВ ЗОН ІНЕКЦІЙНОГО ЗМІЦНЕННЯ В УМОВАХ АСИМЕТРИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ПІДЗЕМНІ СПОРУДИ

І. М. Слащов , А. С. Бєліков , Є. В. Кривенко , В. М. Коротаєв , К. В. Дігтяр — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Для умов асиметричних навантажень на підземні споруди, які викликані нерівномірним ослабленням порід внаслідок обводнення та інших природних і техногенних факторів, питання обґрунтування раціональних форм і розмірів зон ін'єкційного зміцнення вимагають подальших комплексних досліджень, що об'єднують геомеханіку, матеріалознавство та методи оптимізації. Мета дослідження. Обґрунтування параметрів зон ін’єкційного зміцнення порід для підвищенні рівня безпеки експлуатації підземних виробок та заглиблених споруд в умовах асиметричних навантажень на кріплення. Методика. Узагальнення даних з асиметричності навантажень на кріплення підземних споруд; методологія оцінки руйнування масиву порід; математичне моделювання методом скінченних елементів. Результати. Зміцнення порід навколо підземних виробок і заглиблених споруд дозволяє знизити ймовірність виникнення тріщин, запобігти розвитку деформацій і підвищити загальну стійкість об'єктів до впливу експлуатаційних і природних навантажень. Вимагають подальших досліджень питання обґрунтування раціональних форм та розмірів зон ін'єкційного зміцнення для умов асиметричних навантажень на підземні споруди, що викликані нерівномірним ослабленням порід внаслідок обводнень та інших природних і техногенних факторів. Визначені особливості процесу формування асиметричності навантажень на кріплення підземних споруд. Обґрунтована методика оцінки стану насиченого полімерами масиву порід та прогнозу його змін під впливом тих чи інших заходів зі зміцнення порід навколо підземної споруди. Встановлено, що зміцнення порід за рахунок ін'єкційних та інших технологій зміцнення ефективно компенсує недоліки кріплень без значного збільшення капітальних витрат. Крім того, застосування різних конфігурацій та схем розташування зон зміцнення дозволяє гнучко адаптуватися до конкретних геологічних умов, перерозподіляти напруження в породах, знижувати їх концентрації в потенційно небезпечних зонах, запобігати локальним обваленням, деформаціям та водоприпливам, що забезпечує довготривале безпечне використання підземних споруд. Для умов нерівномірних навантажень на кріплення запропонована асиметрична форма зміцненої зони, яка може бути використана як резерв підвищення стійкості підземної споруди. Встановлено, що еліпсоподібна форма зміцненої зони, як елемент управління гірським тиском, забезпечує підвищення стійкості підземної споруди за рахунок зменшення на 10‒35 % зони непружних деформацій та зміщення вглиб на 0,5‒3,0 м асиметричної зони опорного тиску. Зміщення покрівлі підземної виробки знижуються на 6‒13 % від загальних зміщень, а підошви – на 7‒23 %. Наукова новизна. Вперше для підвищенні рівня безпеки експлуатації підземних виробок та заглиблених споруд в умовах асиметричних навантажень на кріплення встановлені закономірності змін максимальних головних напружень при використанні різних еліпсоподібних форм зон ін’єкційного зміцнення порід. Практична значимість. Запропоновані конфігурації зон ін'єкційного зміцнення знижують концентрації напружень у породах, що дозволяє запобігати раптовим деформаціям кріплень і забезпечувати довготривале безпечне використання підземних споруд.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНІХ ДВОРІВ БАГАТОКВАРТИРНОЇ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ НА ОСНОВІ ПОВЕДІНКОВО-ПРОСТОРОВИХ ПОКАЗНИКІВ

І. П. Смадич — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Дане дослідження присвячене пошуку методів оцінки ефективності функціонування внутрішньодворових територій житлової забудови, як соціопросторових систем. Актуальність теми зумовлена зростаючою роллю дворів у формуванні якісного міського середовища, підтриманні соціальної взаємодії мешканців, безпеки, комфортності та доступності житлового простору. Водночас, відсутність стандартизованих інструментів для кількісної оцінки активності таких просторів ускладнює прийняття обґрунтованих архітектурно-планувальних рішень на етапі реконструкції або нового проектування. Метою дослідження є формування комплексного підходу до аналізу соціопросторової активності внутрішньодворових територій, що дозволяє кількісно оцінювати їхню функціональну ефективність на основі поведінкових параметрів. Науковою основою даної студії є адаптація біологічного принципу «ефекту межі» (edge effect) для архітектурного планування, де найбільша життєва активність спостерігається на межах різних просторових середовищ (фасад ‒двір, вхід ‒ вулиця, дім ‒ озеленення). Проаналізувавши соціальне різноміття та типологію процесів, що відбуваються на внутрішньодворових територіях, розроблено комплексний індекс САД (ступінь активності двору), який інтегрує чотири кількісні показники:

інтенсивність використання території (ІВ) ‒ частка людей у певній зоні двору;
поверхнева активність (ПА) ‒ зосередження активних функцій на одиницю площі;
темпоральна щільність (ТЩ) ‒ частка часу активного використання зони;
типи поведінки (ТП) ‒ різноманітність поведінкових сценаріїв.

Результатом дослідження є математично формалізований підхід до аналізу соціопросторової активності внутрішніх дворів багатоквартирної житлової забудови з чіткою градацією рівнів активності (від неактивних зон <0,25 до активних меж >0,75). Апробація розробленої методики проведена на прикладі житлового двору у м. Івано-Франківськ. У межах дослідження здійснено просторово-поведінкове картування, фіксацію сценаріїв використання території протягом доби, аналіз функціонального насичення та типів активності користувачів. Розрахунок індексу САД для різних зон дозволив виявити як ділянки з високим рівнем соціальної динаміки, так і зони з просторовою інертністю. На основі отриманих даних були сформовані конкретні проектні висновки та рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування внутрішньодворового простору шляхом архітектурних інтервенцій. Апробація теоретичних підсумків дослідження підтвердила її застосованість у практичному архітектурному аналізі та проєктуванні, а також продемонструвала потенціал кількісного підходу до формування середовища, орієнтованого на потреби мешканців, що дає змогу об'єктивно оцінити функціональну ефективність дворових просторів, ідентифікувати проблемні зони з низькою просторовою активністю, визначити пріоритети для цільових архітектурних інтервенцій, надати архітекторам кількісну основу для прийняття проектних рішень. Цінність отриманих результатів зумовлено можливостями адаптації методики до різних контекстів житлової забудови та застосований як у практиці ревіталізації наявних дворів, так і на стадії проектування нових житлових комплексів.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ НАЛЕЖНИХ УМОВ ПРАЦІ В ПРИМІЩЕННЯХ З ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИМИ МАШИНАМИ

Ю. С. Соколан — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. При облаштуванні приміщень, в яких працівники використовують ЕОМ та інші види візуально-дисплейних терміналів необхідно забезпечити належні умови праці з метою зменшення негативного впливу електронно-обчислювальних машин на здоров’я працівників, тобто мінімізувати можливість виникнення в них професійних захворювань. Використання спеціалізованого програмного забезпечення з метою вирішення питань забезпечення належних умов праці може значно пришвидшити процес оцінки умов праці на робочому місці, а також спростити підходи до системи управління охороною праці. Актуальності набуває задача створення відповідного програмного забезпечення для проєктування приміщень з ЕОМ із забезпеченням належних умов праці відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці. Мета статті – розробка спеціалізованого програмного забезпечення для проєктування приміщень з ЕОМ відповідно до норм чинного законодавства та із забезпеченням належних умов праці для працівників, які використовують ВДТ ЕОМ. Висновки. Розроблена програма представляє собою інструментарій для проєктування приміщень з ЕОМ відповідно до вимог чинного законодавства з охорони праці. В програмі наявний функціонал для розрахунку розміру одного робочого місця із дотриманням регламентованих мінімальних площі та об’єму на одного працівника. Також за допомогою програми «Охорона праці в офісі» можна виконати розрахунок загальної кількості робочих місць в приміщенні. Програму можна використовувати для проведення розрахунку загального штучного рівномірного освітлення на горизонтальних робочих поверхнях. Розрахунок освітлення виконаний у відповідності до ДБН В.2.5:28-2018 Природне і штучне освітлення та дає можливість не лише провести проєктування системи освітлення, а також можна виконати перевірку наявного освітлення у вже існуючому приміщенні.

КОНСТРУКТИВНЕ РІШЕННЯ ДЕРЕВОЗАЛІЗОБЕТОННОЇ СТІНОВОЇ ПАНЕЛІ ДЛЯ ЕКОЛОГІЧНИХ БУДІВЕЛЬ

С. Є. Шехоркіна , М. О. Захаров — ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Масштаби руйнувань внаслідок воєнних дій вимагають розробки інноваційних будівельних рішень. Традиційні методи будівництва, що використовують матеріали з високим вуглецевим слідом, стають неефективними з екологічної точки зору. Особливо актуальним є пошук альтернатив, які поєднували б швидкість монтажу, доступність матеріалів та мінімальний вплив на довкілля. Вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу, що враховує як технічні характеристики матеріалів, так і їх екологічну ефективність протягом усього життєвого циклу. Мета статті − розробка конструктивного рішення стінової панелі, що відповідатиме вимогам щодо екологічної ефективності та теплоізоляційних характеристик. Висновки. Запропоноване конструктивне рішення деревозалізобетонної стінової панелі, яка складається з трьох шарів: 1) внутрішнього несучого шару з перехресно-клеєної деревини; 2) зовнішнього бетонного шару на вторинному заповнювачі для захисту внутрішніх шарів від умов зовнішнього середовища та наступного оздоблення фасадів будівлі; 3) теплоізоляційного шару з матеріалів природного походження. Проведено систематизацію та аналіз характеристик теплопровідності та шкідливих викидів протягом життєвого циклу різних видів природної теплоізоляції, визначено її товщину для забезпечення необхідного опору теплопередачі стінової панелі. Надано рекомендації щодо вибору природної теплоізоляції з точки зору екологічних показників. Конструкція панелі поєднує переваги деревини, бетону на вторинному заповнювачі та біоізоляції, що робить її перспективною для швидкої відбудови зруйнованої інфраструктури з одночасним зниженням впливу будівництва на навколишнє середовище. Конструктивне рішення враховує особливості загальноприйнятих технологій виробництва та монтажу, що спрощує впровадження пропонованого рішення у практику будівництва.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВИКОНАННЯ РАДОНОМЕТРІЇ ДЛЯ СЕЙСМОТЕКТОНІЧНИХ ЦІЛЕЙ НА МАЙДАНЧИКАХ БУДІВНИЦТВА ТРАНСПОРТНОЇ ТА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ЗОНІ ВІЧНОЇ МЕРЗЛОТИ

ср, 04 бер 2026 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. У роботі проаналізовано деякі виконані у цій галузі дослідження, і навіть отримані висновки під час досліджень. Слід зауважити, що комплексного вивчення газонасичених мерзлих ґрунтів досі не здійснювалося. Цим питанням не займалися ні в геокріології загалом, ні в її окремих напрямках: механіці мерзлих ґрунтів, структурній та динамічній геокріології. Існують лише поодинокі праці, які розглядають окремі аспекти газонасичення мерзлих порід, переважно в районах газо- і нафтовидобутку. Однак у сучасних умовах цю позицію слід докорінно переглянути, адже сформувалася нагальна практична потреба у вивченні структури, властивостей та сейсмотектонічних процесів у зоні вічномерзлих ґрунтів. В останні роки спеціалізовані дослідження еманації (включаючи радон), що проводяться як у поєднанні з деякими неглибокими геофізичними роботами (електрична томографія, мікросейсмічні зондування, високоточна гамма-спектрометрія), так і самостійно отримали певний розвиток у країнах Арктичної (Канада, штат Аляска США, Гренландія, Шпіцберген, північна Євразія) та Антарктичної зон, а також у деяких внутрішніх регіонах Азії (Гімалаї, Монголія). Це пояснювалося тим, що газова складова є важливою особливістю вічної мерзлоти. Цілями таких робіт спочатку були як екологія (особливо після того, як було встановлено, що після відтавання мерзлих ґрунтів у певних районах еманація радону збільшувалася в десятки разів), так і геологорозвідувальні роботи. Мета статті. Метою статті є сучасна оцінка організаційних та технічних способів виявлення радонової активності виявлених тектонічних розломів земної кори в зоні поширення вічномерзлих ґрунтів. Висновки. Запропоновано уточнення існуючої методики виявлення як самих розломів у зоні вічної мерзлоти, так і оцінки їх тектонічної активності. Додатково, для впевненого розбракування радонових аномалій та виділення параметрів розломних зон, необхідних для визначення їхньої тектонічної активності, рекомендовано ввести спеціальний параметр – коефіцієнт для мерзлих ґрунтів, що характеризує проникність середовища (ступінь радоновиділення) після відтавання мерзлоти. Сучасний аналіз раніше виконаних робіт дозволив припустити орієнтацію подальших зусиль на проведення радонометрії у зонах поширення вічно мерзлих ґрунтів. А також вивчення наявної приладової та технічної бази для вирішення цільових завдань та шляхів її вдосконалення.