Український журнал будівництва та архітектури

ОЦІНКА НАДІЙНОСТІ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ м. ДНІПРО ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЧИСЕЛЬНОГО ІМІТАЦІЙНОГО СТАТИСТИЧНОГО МЕТОДУ МОНТЕ-КАРЛО

С. В. Бєгічев , Г. С. Ішутіна , Л. О. Чумак — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Геодезична мережа є фундаментальною основою для виконання топографо-геодезичних робіт, забезпечення будівництва, інженерних вишукувань, картографування та ведення земельного кадастру. Надійна, точна та стабільна мережа забезпечує достовірність і безпеку геопросторових даних. У містах з інтенсивною господарською діяльністю, таких як м. Дніпро, геодезичні пункти зазнають значного впливу, що може призводити до їх зміщення, втрати стабільності та зниження надійності геодезичної мережі (ГМ). Традиційні методи оцінки стану мережі базуються на періодичних вимірюваннях положень пунктів і аналізі їх зміщень, що є трудомістким та часовитратним процесом. Застосування методу Монте-Карло дозволяє моделювати численні сценарії можливих зміщень геодезичних пунктів і оцінювати надійність мережі з високою точністю, враховуючи як випадкові, так і систематичні похибки вимірювань. Це значно скорочує час та зусилля на обробку даних, дає змогу прогнозувати потенційні проблеми мережі та планувати пріоритетні заходи для її підтримки та оновлення. Мета роботи – оцінити надійність ГМ м. Дніпро з використанням методу Монте-Карло для моделювання можливих зміщень геодезичних пунктів. Виконати аналіз нормативно-правових документів із обстеження геодезичних мереж, закордонних та вітчизняних літературних джерел із застосування методу Монте-Карло в геодезії. Методика. Використання методу Монте-Карло для моделювання численних сценаріїв можливих зміщень геодезичних пунктів. Врахування випадкових та систематичних похибок вимірювань для більш реалістичної оцінки надійності мережі. Порівняння результатів чисельного моделювання з даними періодичних вимірювань традиційними методами для верифікації та оцінки ефективності підходу. Аналіз результатів для прогнозування потенційних деформацій та планування заходів щодо підтримки та оновлення мережі. Наукова новизна. Вперше застосовано метод Монте-Карло для комплексного моделювання можливих зміщень геодезичних пунктів у міських умовах з високим навантаженням. Визначено вплив випадкових і систематичних похибок вимірювань на надійність геодезичної мережі. Проведено порівняння традиційного підходу оцінки стану мережі з чисельним імітаційним методом, що дозволяє підвищити точність та ефективність оцінки. Практична значимість. Виконана оцінка надійності геодезичної мережі м. Дніпро з використанням методу Монте-Карло. У результаті кожної ітерації у загальній кількості 5 100 згенеровано зміщення пунктів мережі та визначено ймовірність безвідмовної роботи ГМ. Результати. Чисельний імітаційний статистичний метод Монте-Карло ґрунтується на стохастичному моделюванні випадкових величин і полягає у багаторазовому виконанні чисельних симуляцій (5 100 ітерацій) із використанням випадкових чисел, що відповідають середньоквадратичним похибкам положення геодезичних пунктів, для моделювання поведінки системи – геодезичної мережі. Застосування цього методу дало змогу отримати ймовірнісні значення середньоквадратичних похибок для кожного з 31 пункту Державної опорної геодезичної мережі м. Дніпро різної категорії точності. У кожній ітерації було визначено ймовірність безвідмовної роботи геодезичної мережі м. Дніпро, яка за результатами моделювання у середньому становить 82,5 %, що задовольняє очікуваному рівню надійності (Р ≥ 80 %), но є критичним.

РОЗРОБКА ЗАХИСНОГО СКЛАДУ ТА СПОСОБУ ЙОГО ВИГОТОВЛЕННЯ ДЛЯ ЗАХИСТУ ДЕРЕВ’ЯНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА КОНСТРУКЦІЙ ЗА ДІЄЮ ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР

пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Дерев’яні конструкції широко застосовуються в будівельній галузі, як в Україні, так і в усьому світі. Серед цілої низки позитивних якостей деревини можна виділити її органічність та комфортність, що особливо ціниться при зведенні житла та готельно-курортних комплексів. В той же час, деревина ‑ є горючим матеріалом, і при присутності високотемпературного джерела, здатна стійко горіти. Тому, для забезпечення виконання нормативів із пожежної безпеки при експлуатації таких будівель і споруд, необхідно забезпечити безпеку їх експлуатації в надзвичайних ситуаціях, в тому числі – при виникненні пожежі. Проведений аналіз наукових робіт [1‑3] свідчить, що в світовій практиці для зниження горючості деревини застосовують різні захисні засоби. В останніх наукових роботах все більше уваги приділяється деструктивним процесам, що протікають в деревині під дією високих температур з точки зору вигорання поперечного перерізу конструкцій до критичного значення, що може призвести до її обрушення. Складність і взаємозв'язок різних стадій процесу горіння деревини ускладнюють, а іноді й унеможливлюють, оцінку вогнестійкості та підвищення вогнестійкості будівельних дерев'яних конструкцій. Тому, для дерев'яних конструкцій на сьогодні немає практично перевірених методів оцінки їх вогнестійної здатності. Розробка захисного складу для захисту дерв’яних матеріалів та конструкцій при дії високих температур ‑ актуальна задача сьогодення. Мета статті. Забезпечення безпеки експлуатації дерев’яних конструкцій при дії високих температур за рахунок розробки нових складів захисних покриттів. Висновки. 1. На основі проведених досліджень були визначені матеріали і компоненти, які, внаслідок дешевизни, широкого застосування, недифіцитності, підібрані для виготовлення вогнезахисних зпучуючих покриттів. 2. Розроблено вогнезахисний склад та спосіб його застосування, що дозволяє забезпечити високі експлуатаційні властивості деревини в умовах пожежі.

РОЗРАХУНОК ЕЛЕМЕНТІВ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ ПРИ ДИНАМІЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТЕЙ. СУЧАСНІ ПІДХОДИ. СЕЙСМІКА ТА ВИБУХ (огляд)

Д. Л. Волчок , І. Ф. Кожемякіна , С. Л. Заварикін , С. В. Сахарчук — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність роботи. Проблеми інженерії завжди були пов’язані з безпекою та надійністю елементів конструкцій і споруд. У сучасних умовах забезпечення надійності та безпеки будівельних конструкцій великого значення набуває здатність урахування динамічних навантажень різної природи − від сейсмічних коливань до вибухових впливів. Характерною особливістю цих навантажень є висока невизначеність параметрів. Найчастіше до розрахунку конструкцій у динаміці здебільшого спираються на детерміновані схеми аналізу. Вони не дозволяють врахувати вплив невизначеностей на кінцеві інженерні рішення. Це призводить до можливого заниження або завищення оцінок ризику. Актуальним залишаються дослідження, що спрямовані на підвищення точності та надійності прогнозування поведінки елементів будівельних конструкцій при дії динамічних навантажень. Мета дослідження − проведення комплексного огляду сучасних підходів до моделювання динамічної поведінки елементів конструкцій під дією сейсмічних та вибухових навантажень з урахуванням алеторних та епістемічних невизначеностей, з подальшою пропозицією уніфікованої методичної рамки для досліджень і інженерної практики. Методика. Застосовано метод аналізу науково-технічної літератури щодо сучасних напрямків досліджень з урахуванням невизначеностей. Результати. У статті подано огляд сучасних підходів до моделювання динамічної відповіді конструктивних елементів за умов значних алеторних і епістемічних невизначеностей. Узагальнено результати останніх робіт зі сейсмічної крихкості (fragility) на основі стохастичних моделей ґрунтових рухів та метамоделювання (Kriging, SPCE, DR-SM), а також досліджень вибухових навантажень − від аналітичних енергетичних моделей тонкостінних оболонок до FSI-розрахунків ударних хвиль із тонкими пластинами, P–I діаграм, внутрішніх вибухів у сталевих боксах і вузлів залізобетонних каркасів. На цій основі пропонується уніфікована методична рамка для подальших досліджень і практики проєктування: від формалізації невизначеностей до побудови функцій придатності та стандартизованих критеріїв прийняття рішень.

НА ПОЧАТКУ БУВ КУБ САТУРНА (МАЛО ВІДОМИЙ КОНТЕНТ АРХІТЕКТУРИ)

В. В. Воробйов , О. С. Шило — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Архітектура як явище життя людини постійно змінюється як за формою, так і за змістом. Ніхто не може точно сказати, яким буде наступний стиль? Майже ніхто не може фахово пояснити, чому попередній стиль чи група стилів була такою чи іншою. Але чи це так? Гра архітектури дійсно здається непередбачуваною і незбагненною. Навіть якби її якось ні назвали. Але будь-яке ім'я ‒ неправда. Виникає відчуття, що архітектура існує тому, що вона існує? Вона існує тут і зараз, відроджуючись у кожному новому «зараз» знову і знову в себе. Критики і теоретики архітектури, як і самі архітектори, звичайно, намагаються пояснити напрямки архітектурної творчості. Але жоден сучасний експерт не вказує (і не може вказати в принципі, що доведено квантовою теорією) на те, як архітектура проявляється з підсвідомих архетипів (а чи з них?) і як вона пов'язана з надматеріальною свідомістю. Усвідомлення таких зв'язків залишається маловивченим і майже неправильно зрозумілим аспектом професії. В результаті архітектори «не знають, що роблять». Однак нічого випадкового не буває. Будь-яке явище містить певну першооснову, первинну форму і первинний процес, які є поясненнями того, що відбувається. Матеріальна архітектура відображає нематеріальні процеси у надматеріальної свідомості. Точніше, вона народжується цією свідомістю як один із аспектів великої ілюзії матриці нашого світу, яку «морфоструктурує» (точнише, вигадує, доміслює) мозок (розум) людини. Мозок не бачить справжньої геометрії світу, а, наділений шаблонними програмами, описує його з того, що не існує, на основі того, що нібито існує. Що нібито матеріальне. В результаті світ стає феноменальним і парадоксальним, як феноменальною і парадоксальною є і сама архітектура. Мозок лише описує те, що бачить, що створене незрозумілим «програмістом». Мозок не бачить і не здогадується про існування «програміста». І «програміст» виявляється, умовно, не один. Їх як би два: надматеріальна свідомість і певна матеріальна планета, енергоінформаційний вплив якої окреслює контури, описані розумом через вібрації ключової форми. Назва цієї планети – Сатурн, а назва геометричної фігури-коду – куб. І тільки чорний. Який був добре відомий усім стародавнім культурам людства. Мета статті ‒ показати місію Сатурна та пов’язаної з ним геометричної форми у вигляді Чорного Куба як головних «програмістів» архітектури на Землі. Показати, як слід розуміти роль Чорного Куба Сатурна як надцивілізаційного явища, що веде або до придушення, або до звільнення людини від ілюзії світу; розкрити невідомий сучасним архітекторам та іншим фахівцям зміст основної геометричної форми, що використовується в архітектурі та науках про суспільство та людину, званої Чорним Кубом Сатурна.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УТЕПЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ СТАНДАРТУ NZEB ТА ЗАСТОСУВАННЯ СОНЯЧНОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ДЛЯ ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ

Л. В. Косенко — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Дослідницька робота спрямована на визначення ефективності впровадження відновлюваних джерел енергії в житлову багатоквартирну будівлю та обґрунтування технічних рішень, необхідних для приведення її до параметрів будівлі з майже нульовим споживанням енергії (NZEB).

Згідно з поставленою метою були сформовані основні задачі дослідження, а саме:

виконати обстеження та визначити поточний стан енерговитрат будівлі за результатами інструментального енергоаудиту;
визначити можливі варіанти впровадження ВДЕ для багатоквартирної будівлі;
розробити заходи з термореновації будівлі, утеплення стін, перекриття для досягнення норм NZEB;
виконати розрахунок техніко-економічних показників запропонованих заходів з термореновації.

У дослідженні проведено комплексний аналіз теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, порівняно результати розрахунків згідно з чинними будівельними нормами України та рекомендованими вимогами NZEB. Розглянуто варіанти підвищення теплоефективності зовнішніх стін, покриття і оцінено економічну доцільність впровадження кожного з цих заходів. Окрему увагу приділено порівнянню інвестиційних витрат, строків окупності та потенціалу енергозбереження при різних сценаріях утеплення будівлі. Додатково досліджено можливість інтеграції сонячної електростанції загальною потужністю 77,3 кВт та її вплив на зменшення споживання електроенергії з мережі. Проаналізовано три сценарії використання сонячної генерації: для загальнобудинкових потреб, для поєднання потреб будівлі та автономної роботи укриття, а також часткове забезпечення квартир мешканців. За результатами моделювання встановлено, що станція здатна повністю покривати загальнобудинкові потреби впродовж року, а також забезпечити автономність укриття в усі місяці, крім грудня. Отримані результати можуть бути використані проєктувальниками, енергоаудиторами та іншими фахівцями у сфері будівництва й реконструкції для підвищення енергоефективності будівель та впровадження стандартів NZEB у сучасних проєктах.

АНАЛІЗ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ КРАКОВА ЯК ФАКТОР ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА

Л. Косьор, Г. Калда , К. Пєтруха-Урбанік , К. Рибалка , Ю. Соколан — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У статті розглядається проблема забруднення повітря Кракова такими речовинами, як зважені тверді частинки (PM10, PM2,5), оксиди азоту (NOx), оксиди сірки (SOx) і бенз(а)пірен, які мають серйозні наслідки як для здоров’я людини, так і для всієї екосистеми. Також проведено аналіз забруднення повітря від джерел шуму. Аналіз даних про якість повітря та рівень шуму дозволить зрозуміти масштаб проблеми та визначити ключові фактори, що впливають на забруднення навколишнього середовища. Метою роботи є визначення джерел викидів забруднюючих речовин у повітря та проведення порівняльного аналізу обсягів цих викидів у Кракові у 2019‑2024 роках. Висновок. Використано методику тестування забруднення повітря хімічними речовинами з різних джерел та методику розрахунку шуму як одного із видів забруднення навколишнього середовища. Наведено результати досліджень забруднення атмосферного повітря від таких основних джерел, як автомобільний і залізничний транспорт, комунально-побутовий сектор, точкові джерела, відвали та шахти, а також джерела транспортного, міського та промислового шуму. Найбільшу загрозу становлять викиди з автомобільного транспорту, який також є основним джерелом шумового забруднення повітря. Основними джерелами викидів з комунально-побутового сектору є низько ефективне побутове обладнання, котельні, поганий технічний стан їх та спалювання неякісного палива та побутових відходів. Основними джерелами викидів точкового сектору є великі промислові об’єкти ТЕЦ, теплоцентралі, котельні, сміттєспалювальні заводи, а також нафтопереробні, сталеливарні, цементні заводи, хімічна та переробна промисловість. З метою зменшення викидів з побутових котелень проводять термомодернізацію будівель та заміну джерел тепла на більш екологічні. Важливим елементом є скорочення викидів від точкових джерел шляхом впровадження сучасних рішень, таких як циклони, рукавні фільтри, електрофільтри та каталітичні нейтралізатори. Заміна автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння на електромобілі значно зменшить викиди від транспорту та покращить акустичний клімат міста.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ БУДІВНИЦТВА АВТОМАТИЗОВАНИХ ПАРКУВАЛЬНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ЩІЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ

Т. С. Кравчуновська , Є. Д. Кудрейко — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Зростання кількості транспортних засобів у сучасних містах, особливо в умовах обмеженого міського простору, створює гостру потребу у впровадженні новітніх, ефективних рішень для організації паркування. Особливо актуальною ця проблема стає для центральних районів великих міст із щільною забудовою, де традиційні методи будівництва паркінгів часто є неможливими або економічно недоцільними. Наразі завдання організації в умовах щільної міської забудови масового будівництва об’єктів, призначених для постійного та тимчасового зберігання автомобілів, повністю не вирішено. Поштовхом до впровадження таких проєктів буде забезпечення їх високої прибутковості завдяки якісним проєктним та організаційно-технологічним рішенням із дотриманням світових стандартів. Будівництво автоматизованих паркувальних систем дозволить значно збільшити кількість паркомісць на обмеженій площі, зберігаючи при цьому цілісність міської забудови та забезпечуючи економію часу, дотримання екологічних норм і вимог безпеки. Мета статті. Обґрунтування доцільності будівництва автоматизованих паркувальних систем в умовах щільної міської забудови (на прикладі історичного центру м. Дніпро). Висновок. На основі даних про успішні міжнародні практики здійснено порівняльний аналіз ефективності автоматизованих та традиційних паркувальних систем, а також запропоновано комплексні заходи щодо організації будівельного процесу з урахуванням мінімізації впливу на навколишнє середовище та збереження життєдіяльності міського району. Впровадження автоматизованих паркувальних систем дозволяє втричі і більше збільшити місткість паркінгу, скоротити витрати часу на пошук паркувального місця, знизити транспортне навантаження та зберегти архітектурну цілісність міста. Організація будівництва в таких умовах потребує застосування інноваційних будівельних технологій, чіткої логістики і комплексного підходу, що мінімізує негативний вплив на навколишнє природне середовище і життєдіяльність району.

ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІМЕРНИХ ТА НАНОСТРУКТУРОВАНИХ КОАГУЛЯНТІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТЛЕТНЕННЯ МАЛОМУТНИХ КОЛЬОРОВИХ ВОД

пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Актуальність дослідження зумовлена складністю очищення маломутних кольорових вод малопотужних поверхневих джерел, що характеризуються низькою мінералізацією, нестабільним хімічним складом та високим вмістом природних органічних речовин (гумусових і фульвокислот). Такі фактори значно ускладнюють процеси коагуляційного освітлення та знезабарвлення, оскільки традиційні реагенти на основі солей алюмінію та заліза ефективні лише у вузькому діапазоні рН і температур. У результаті їх застосування в умовах сезонних коливань якості води часто є малоефективним, що потребує нових технологічних підходів. Проблема ускладнюється тим, що нестабільність природних характеристик вихідної води обмежує можливості точного підбору доз реагентів та режимів їх введення. Це вимагає впровадження інноваційних рішень, здатних забезпечити стабільність процесів навіть за змінних умов. Одним із перспективних напрямів розвитку є використання полімерних та наноструктурованих коагулянтів, які завдяки високій адсорбційній активності та ширшому робочому діапазону рН дозволяють підвищити ефективність знезабарвлення та знизити залежність процесів від температури й буферної здатності води. Поєднання таких реагентів із методами попереднього окиснення створює умови для руйнування стійких органічних комплексів і сприяє формуванню щільніших і седиментаційно стійких флокул. Мета дослідження. Обґрунтування доцільності застосування полімерних та наноструктурованих коагулянтів для підвищення ефективності освітлення й знезабарвлення маломутних кольорових вод поверхневих джерел. Результати. Використання полімерних та наноструктурованих коагулянтів у поєднанні з комбінованими схемами попереднього окиснення є перспективним напрямом розвитку технологій очищення маломутних кольорових вод. Це дозволяє розширити робочий діапазон процесів коагуляції, забезпечити утворення більш щільних та стійких флокул і підвищити ефективність знезабарвлення навіть у складних умовах малопотужних джерел. Впровадження адаптивних схем дозування реагентів із використанням онлайн-моніторингу показників води може гарантувати стабільність результатів очищення та відповідність сучасним вимогам до якості питної води.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Г. П. Савош — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність роботи полягає у розгляді важливих концептуальних проблем сучасної освіти у контексті інтеграції педагогіки,соціології,психології. Особливу увагу приділено питанням формування особистості за умов цифровізації та глобальних трансформацій суспільства. Мета дослідження ‒ визначити вплив сучасних форматів навчання на реалізацію місії, цілей та якість освіти; дослідити роль глобалізації та диджиталізації в освітньому процесі, необхідність розвитку емоційного інтелекту та критичного мислення у учнів; запропонувати розуміння сучасної інноваційної освіти як породження та освоєння об'єктивного нового культурного досвіду. Результати. Автор вважає, що глобалізація економіки та технологічний розвиток змінили вимоги до якості людського капіталу та зробили затребуваними висококваліфікованих працівників у професіях, що ґрунтуються на знаннях. Це стало серйозним викликом до традиційної системи освіти, побудованої за принципами індустріального суспільства. Підкреслюється роль глобалізації та диджиталізації в освітньому процесі, необхідність розвитку емоційного інтелекту та критичного мислення у учнів. Запропоновано розуміння сучасної інноваційної освіти як породження та освоєння об'єктивного нового культурного досвіду. Якісна освіта, що забезпечує рівність можливостей система освіти може сприяти економічному зростанню та прогресу суспільства. Три групи факторів ‒ технологічні, соціально-економічні, демографічні ‒ визначають основні завдання, заходи та типи політики, що реалізуються у провідних країнах світу у сфері освіти. І Україна – не виняток. Перехід від традиційних методів до цифрових освітніх середовищ, використання нейромереж для адаптивного навчання ставить питання збереження ролі педагога. Персоналізація вимагає пошуку балансу між необхідністю дотримання стандартів освіти та вимогою індивідуального підходу до темпу та траєкторії навчання кожного учня. Концепція «навчання через все життя» вимагає перебудови системи освіти від разового здобуття професії до постійного оновлення навичок (micro-credentials). Забезпечення освіти, спрямованої на розвиток особистості потребує формування цінностей та соціальної відповідальності, незважаючи на технологізацію процесу. Ці виклики вимагають перегляду самої структури дидактики, переходу від передачі знань до формування компетенцій у світі, що швидко змінюється.

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ПАСИВНИХ СИСТЕМ ПОЖЕЖОГАСІННЯ НА МАЙДАНЧИКАХ АЕС

пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У статті обґрунтовується необхідність доповнення існуючих систем пасивної безпеки на атомних електростанціях новою системою пасивного пожежогасіння. Новою системою пасивного пожежогасіння можуть бути обладнані як АЕС, що розташовані в рівнинній зоні, так і АЕС, які розташовані у гірських умовах. Особливістю запропонованої системи є можливість самоплинного характеру подачі води на майданчик АЕС. Запропонована пасивна система протипожежної безпеки (ПСПБ АЕС) може стати ще одним додатковим захисним бар'єром, який підвищує експлуатаційну надійність АЕС, що може бути особливо актуальним у світлі поточної політичної, економічної та військової ситуації. Мета статті. Мета роботи полягає у обґрунтуванні необхідності доповнення існуючих пасивних систем безпеки АЕС новою автономною системою пасивного пожежогасіння, здатною підвищити рівень протипожежного захисту майданчика. Також передбачається визначення технічних рішень щодо розміщення, конструкції та принципів функціонування такої системи з урахуванням геоморфологічних та інженерно-геологічних умов майданчиків АЕС. Висновки. Особливістю запропонованої системи є можливість самоплинного характеру подачі води на майданчик АЕС шляхом ручного відкриття засувок на пожежних трубопроводах. Приклади розміщення самоплинних систем подачі води для гасіння пожеж на майданчиках АЕС авторам цієї статті невідомі.Таким чином, запропонована пасивна система протипожежної безпеки (ПСПБ АЕС) може стати ще одним додатковим захисним бар'єром, який підвищує експлуатаційну надійність АЕС, що може бути особливо актуальним у світі поточної політичної, економічної та військової ситуації. В умовах перехідного між рівнинним та гірським рельєфом, розміщення такої системи економічно доцільніше, хоча й вимагатиме проведення додаткових розрахунків, у т.ч. як стійкості ґрунтів самого майданчика під резервуар, так і стійкості схилів. Самі елементи системи пасивного пожежогасіння, в т.ч. естакади під трубопроводи, як і їх фундаменти, є переважно типовими і не становитимуть жодних складнощів при проєктуванні та зведенні.

КОНЦЕПЦІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ВІМ-ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ ДЕВЕЛОПЕРСЬКИМИ ПРОЄКТАМИ : ТЕОРЕТИЧНІ ПАРАДИГМИ

П. А. Фісуненко , А. М. Сопільняк , М. О. Бородін — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

У матеріалах наукового дослідження висвітлено проблематику формування ефективної концепції впровадження будівельного інформаційного моделювання в управлінні девелоперськими проєктами, проаналізовано відмінності між впровадженням будівельного інформаційного моделювання (ВІМ-технологій) та стандартними технологіями 2D CAD, 3D CAD при управлінні девелоперськими проєктами. Сформовано основоположні складові розробки ефективної концепції впровадження ВІМ-технологій в управлінні девелоперськими проєктами, а саме: масштабність, стратегічне орієнтування, поділ на етапи реалізації девелоперського проєкту. У процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та прикладні методи дослідження: аналізу і синтезу, дедукції та індукції – у процесі вибору відмінностей між впровадженням ВІМ-технологій та стандартними технологіями при управлінні девелоперськими проєктами; систематизації та узагальнення – у процесі проведення аналізу досліджуваного питання серед груп науковців як в Україні, так і закордоном; монографічні методи – для поглибленого дослідження поставлених завдань; абстрактно-логічні методи – для теоретичного узагальнення результатів дослідження і формулювання висновків та пропозицій. Результати дослідження мають практичне значення для вітчизняних та закордонних бізнес-аналітиків, підприємців. Отримані результати відтворюють пріоритетні постулати для формування комплексу заходів у напрямку дослідження аспектів розробки ефективної концепції впровадження ВІМ-технологій в управлінні девелоперськими проєктами. Оригінальність наукового дослідження полягає в обґрунтуванні спектру сучасних бізнес-рішень в сфері управління девелоперськими проєктами, систематизації управлінських процесів, що обумовлює відтворення стратегічних орієнтирів ревіталізації економіки України.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВІЗУАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Інтенсивні процеси урбанізації, зростання масштабів міст і ускладнення їх просторово-функціональної структури зумовлюють підвищення ролі візуальних комунікацій у формуванні міського середовища. Сучасне місто характеризується високою інформаційною насиченістю, що проявляється у значній кількості візуальних повідомлень, знаків, рекламних і навігаційних елементів. Відсутність цілісного, науково обґрунтованого підходу до проєктування систем візуальної комунікації призводить до інформаційного перевантаження, порушення орієнтації в просторі, виникнення візуального шуму та зниження естетичної якості міського середовища. У зв’язку з цим актуалізується необхідність комплексного наукового осмислення візуальних комунікацій як важливої складової дизайну міста та соціокультурного феномена, що впливає на сприйняття, поведінку та емоційний стан людини в міському просторі. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей становлення та розвитку зовнішніх візуальних комунікацій у міському середовищі, визначенні їх функціональної та естетичної ролі у формуванні образу міста, забезпеченні орієнтації й інформаційної доступності міського простору, а також у розкритті специфіки візуальної мови графічного дизайну як комунікативної системи. Результати та висновки. У ході дослідження обґрунтовано, що візуальні комунікації є невід’ємним елементом міського середовища та відіграють важливу роль у його просторовій організації. Встановлено, що вони виконують навігаційну, інформаційну, регулятивну та естетичну функції, забезпечуючи зручність орієнтації, упорядкування інформаційних потоків і формування цілісного візуального образу міста. Визначено, що візуальна мова графічного дизайну базується на системі знаків і візуальних повідомлень, значення яких є контекстуальним та залежить від просторових, функціональних і соціокультурних особливостей міського середовища. Доведено, що ефективно спроєктовані системи візуальної комунікації сприяють підвищенню комфорту міського простору, зниженню рівня візуального перевантаження, формуванню позитивного емоційного середовища та зміцненню цілісної міської ідентичності.

ОСВІТНІ ВТРАТИ У МАТЕМАТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Л. О. Чумак — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Актуальність роботи. Математичні навички є фундаментальними для успішного функціонування людей у багатьох життєвих та професійних сферах. Проблема освітніх втрат у математичній підготовці студентів є надзвичайно важливою, оскільки може мати серйозні та тривалі негативні наслідки як для особистого майбутнього, так і для розвитку суспільства в цілому. В умовах глобалізації та цифрової трансформації економіки якість математичної освіти стає ключовим чинником конкурентоспроможності фахівців на ринку праці. Мета дослідження – виявлення причин освітніх втрат у математичній підготовці студентів, аналіз їхніх наслідків та пошук ефективних шляхів подолання проблеми в контексті сучасної вищої освіти. Методика. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів: аналіз наукової літератури, анкетування студентів та викладачів, статистичне опрацювання результатів, а також порівняльний аналіз освітніх практик. Такий підхід забезпечує багатовимірне бачення проблеми та дозволяє врахувати як теоретичні, так і практичні аспекти. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів, освітніх управлінців та розробників навчальних програм, які прагнуть підвищити ефективність математичної освіти у вищих навчальних закладах. Вони також можуть слугувати підґрунтям для формування освітньої політики, спрямованої на зменшення освітніх втрат та підвищення академічної успішності студентів. Результати. Освітні втрати у математичній підготовці студентів мають багатофакторну природу. Їх подолання можливе лише за умови комплексного підходу, що включає реформування навчальних програм, удосконалення методів викладання та створення сприятливого освітнього середовища. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці моделей моніторингу освітніх втрат та оцінці ефективності запропонованих стратегій у різних освітніх контекстах.

ЕФЕКТИВНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ФОСФОГІПСУ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ

О. І. Шинкевич, Д. О. Смолін — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Скупчення техногенних відходів справедливо вважається одним з головних джерел забруднення біосфери, проте цю задачу раціонально розглядати як джерело додаткових ресурсів для отримання широкої гами будівельних матеріалів різного призначення. Даний підхід є не тільки раціональним, але і необхідним, оскільки сприяє збереженню природних ресурсів і економічної безпеки не тільки людини, але і флори та фауни. У даній ситуації актуальним для сучасного суспільства є питання не просто утилізації, обробки та застосування їх, а також збільшення обсягу техногенної сировини в загальному обсязі будівельних сумішей, з урахуванням санітарно-виробничої служби та безпеки життєдіяльності людини. Одним з можливих варіантів може бути розробка та впровадження щільних покриттів для відвалів, але такий підхід не сприяє звільненню родючих земель. У багатьох розвинених країнах світу ведеться будівництво доріг з фосфогіпсу. Нині високу оцінку отримала екологічна безпека та економічна ефективність доріг з фосфогіпсу, що значно здешевлює дорожнє будівництво. Однак необхідні подальші науково-дослідні розробки для розвитку перспектив дорожньо-будівельної галузі. Мета статі – підвищення експлуатаційно-будівельних властивостей дорожнього бетону з техногенної сировини у вигляді гіпсового в'яжучого з фосфогіпсу, модифікованого комплексом поліфункціональних органічних добавок і полідисперсних мінеральних наповнювачів. На першому етапі проведено вибір і обґрунтування комплексу поліфункціональних органічних добавок, зокрема карбоксилатної гідрофобної добавки. В якості комплексу полідисперсних мінеральних наповнювачів застосовано кварцовий пісок або більш відомий як черепашник, воластонітові мікрофібра трьох фракцій. Всі компоненти суміші: наповнювачі, гіпсове в'яжуче з фосфогіпсу, органічні добавки виготовлялися у вигляді сухих будівельних сумішей, для полегшення дорожньо-будівельних робіт. Висновки. Проведено порівняння економічної ефективності техногенного фосфогіпсу та будівельного гіпсу. Застосування нових «полегшених» технологій забезпечує багаторазове скорочення часу термічної обробки та високу дисперсність гіпсового в'яжучого з фосфогіпсу. Встановлено раціональність спільної обробки фосфогіпсу з кварцовим піском або вапняком-черепашником. Досліджено вплив просторово-тимчасових, нелінійних процесів на основні показники якості. Так, в результаті диспергування величина питомої поверхні збільшується з Sпит. = 300 м²/кг до 400 м²/кг при однаковій тривалості обробки в межах 8-10 хв, що забезпечує підвищення Fст з 3,5 до 5,0 МПа, Fвиг. ‒ з 0,1 до 1,0 МПа .Досліджено та проаналізовано закономірності впливу на не структурно-реалогічні властивості суміші та фізико-механічні властивості затверділих матеріалів компонентних, органічних та полідисперсних неорганічних добавок-наповнювачів. З використанням ЕС моделювання проведено порівняльний аналіз взаємовпливу сумісності всіх компонентів між собою. Як варіюванні фактори використано карбонатну добавку Sika, гідрофобізатор Wait, метакаолін і тривимірну воластонітову фібру. Досліджено основні властивості: водопотребу ,терміни тужавлення, міцність при стиску, опір розтягу при згині, водо- та тріщиностійкість. У результаті проведених досліджень запропоновано склади у вигляді сухих будівельних сумішей для основ дорожнього полотна автомобільних доріг.

MORPHOLOGY OF THE BOOK: EVOLUTION OF THE CODEX IN THE INFORMATION SOCIETY

К. А. Прокоф’єва , О. М. Решетілова — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у простеженні еволюції книги-кодексу від античності до сучасності та визначенні того, яким чином трансформація бібліотек у цифрову добу впливає на збереження, дослідження та доступність цього виду книжкової форми. Об’єктом дослідження є історичні етапи розвитку кодексу та його роль у становленні бібліотечних інституцій, а також сучасні практики цифровізації, які забезпечують нові підходи до збереження та репрезентації культурної спадщини. Для створення цілісної картини розвитку книги-кодексу від античності до цифрової доби використано аналітико-синтетичний, системно-структурний, порівняльний та історичний методи наукових досліджень. Результати дослідження свідчать про закономірність в еволюції бібліотек від накопичення та збереження знань до сучасних цифрових практик доступу та управління інформаційними ресурсами. Вони дають розуміння того, що трансформація бібліотек – як самих інституцій, так і культури читання загалом – є відображенням найбільш широких культурних і технологічних змін суспільства. Бібліотеки завжди були і залишаються ключовими інституціями збереження та передачі знань, адаптуючись до існуючих викликів часу. Проведений аналіз дозволив уявити картину переходу від традиційних книжкових форм до цифрових і засвідчив їхню перманентну здатність інтегрувати інновації та забезпечувати безперервність культурної пам’яті.

ОГЛЯД НЕОДНОРІДНИХ КОНСТРУКЦІЙ ТА МЕТАМАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВІБРАЦІЙНОГО І СЕЙСМІЧНОГО ЗАХИСТУ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

В. В. Данішевський , Д. С. Безверхий — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено актуальну проблему сейсмічного захисту будівель і споруд, з особливим акцентом на застосування періодичних матеріалів для створення інноваційних систем сейсмоізоляції та віброзахисту. Зазначено, що традиційні методи сейсмоізоляції, зокрема гумометалеві опори та інші пружні вставки, мають низку недоліків: значні відносні переміщення під час сильних поштовхів, обмежену довговічність, а також недостатню ефективність у вертикальному напрямку, що є критичним для об’єктів підвищеної відповідальності, включно з конструкціями атомних електростанцій. У статті досліджуються можливості використання періодичних матеріалів і конструкцій, здатних формувати заборонені зони для сейсмічних хвиль певних частот, що дає змогу послаблювати або блокувати їхнє поширення в ґрунтовому масиві та фундаментній частині споруди. Особливу увагу приділено розробці, оптимізації та експериментальній верифікації одновимірних, двовимірних і тривимірних періодичних фундаментів, а також оцінюванню їхньої роботи в умовах різних типів збуджень. Розглянуто результати випробувань на вібростендах і в польових умовах, які підтверджують ефективність таких систем у зниженні динамічних навантажень, амплітуд коливань і передавання енергії на надземні конструкції. Показано, що застосування періодичних фундаментів може забезпечити стабільні демпфувальні властивості без складних механічних пристроїв і суттєво зменшити ризик накопичення пошкоджень у несучих елементах. Мета статті полягає у всебічному аналізі теоретичних, чисельних та експериментальних досліджень у галузі періодичних матеріалів для розробки систем сейсмоізоляції, що не потребують постійного обслуговування, мають підвищену надійність і мінімізують відносні переміщення. Зокрема, дослідження зосереджене на перевірці теорії, уточненні основних параметрів проєктування таких систем та визначенні умов їхньої максимальної ефективності для реальних інженерних споруд. Висновок. Проаналізовано та підтверджено експериментально, що періодичні фундаменти є перспективним і ефективним способом зменшення пошкоджень конструкцій від сейсмічних збуджень. Результати досліджень можуть бути використані для розробки практичних рекомендацій, методик розрахунку та проєктних настанов щодо впровадження цієї інноваційної технології в цивільному й промисловому будівництві.

ДВОВИМІРНІ ҐРУНТОВІ МЕТАСТРУКТУРИ ТА ПЕРІОДИЧНІ ФУНДАМЕНТИ ДЛЯ ВІБРОСЕЙСМІЧНОГО ЗАХИСТУ : ОГЛЯД

І. О. Кучин — пт, 01 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено актуальну інженерну проблему зменшення низькочастотних коливань у системі «ґрунт – фундамент – споруда», спричинених сейсмічними явищами та техногенними джерелами, такими як транспорт і промислове обладнання. Зазначено, що традиційні методи віброзахисту, включно із сейсмоізоляційними опорами та ґрунтовими екранами, мають суттєві обмеження: недостатню ефективність у низькочастотному діапазоні через великі довжини хвиль, відсутність можливості точного спектрального налаштування та складність поєднання з несучими елементами будівель. У роботі досліджуються можливості двовимірних (2D) ґрунтових метаструктур і періодичних фундаментів, здатних формувати керовані зони загасання та смуги непропускання для пружних хвиль. Детально проаналізовано ключові фізичні механізми: розсіювання хвиль на періодичних неоднорідностях за бреґґівським принципом, локальний резонанс субхвильових елементів, інерційне підсилення, а також ефекти перетворення поверхневих хвиль Релея в об’ємні моди. Систематизовано основні класи рішень, до яких належать ґрунтові метабар’єри, метаповерхні, періодичні пальові поля та метафундаменти. Розглянуто еволюцію методів моделювання від розрахунку дисперсійних діаграм для нескінченних середовищ до чисельного аналізу скінченних масивів із врахуванням дисипації енергії та динамічної взаємодії ґрунту і споруди. На основі огляду робіт 2020–2025 років показано, що для практичної реалізації критично важливим є розрізнення теоретичних заборонених зон та інженерних зон загасання, ефективність яких залежить від технологічних допусків і неоднорідності ґрунтового масиву. Метою статті є систематизація теоретичних та експериментальних даних для визначення меж застосування метаструктур і бар’єрів їх впровадження, а також обґрунтування переходу до методів проєктування, що враховують невизначеність, зокрема, на базі теорії нечітких множин. Висновок. Підтверджено, що 2D-метаструктури є перспективним напрямом розвитку систем вібросейсмічного захисту, що дозволяє створювати компактні та ефективні бар’єри для низькочастотних впливів. Результати огляду формують основу для розробки нових методик розрахунку, орієнтованих на створення надійних конструктивних систем, характеристики яких залишаються стабільними в умовах реальної мінливості властивостей ґрунту.