Український журнал будівництва та архітектури

ПОБУДОВА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ЗАЛЕЖНОСТІ КОЕФІЦІЄНТА ОПОРУ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТРІЩИНИ ВІД ПАРАМЕТРІВ СТРУКТУРНОГО СТАНУ НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОЇ НИЗЬКОЛЕГОВАНОЇ СТАЛІ

О. В. Бекетов, Д. В. Лаухін , М. М. Осипчук , О. Д. Назаренко, В. М. Лакша — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Отримання матеріалу з оптимальним поєднанням міцностних властивостей та в'язкості руйнування неможливо без пошуку компромісу як на етапі виробництва, так і на етапі експлуатації. При цьому слід враховувати як технічні можливості виробничих потужностей, так і економічну доцільність використання металопрокату з підвищеним рівнем експлуатаційних властивостей. З цієї точки зору, в першу чергу виникають проблеми у поєднанні ряду бажаних властивостей в одному матеріалі. Так, відомо, що технологічні схеми виробництва, котрі приводять до зростання міцності металопрокату, знижують його в’язкість руйнування. З іншого боку, для високоміцних сталей з високою в’язкістю характерні складні мікроструктури. Саме тому, з’ясування принципових залежностей між структурним станом низьковуглецевих низьколегованих сталей та кінетикою розповсюдження руйнування є актуальною задачею сучасного матеріалознавства. Мета статті − побудова математичної моделі взаємозв’язку між коефіцієнтом опору розповсюдження тріщини та параметрами структурного стану низьковуглецевих низьколегованих сталей. Висновок. Отримано математичні моделі взаємозв’язку між коефіцієнтом опору розповсюдження тріщини (K_IC) та параметрами структурного стану низьковуглецевих низьколегованих сталей. Досліджено морфологічні особливості структурного стану низьковуглецевої низьколегованої сталі після різних режимів термічної обробки. Проведений комплекс досліджень показав, що при температурі обробки 650 °С в структурі сталі присутні феритна та перлітна складові. Зниження температури витримки до 600 °С призводить до появи в структурі сталі одночасно с феритною та перлітною також бейнітної складової. При температурах витримки 550 та 500 °С в структурі сталі присутні лише морфологічні типи бейніту. Зниження температури витримки до 450 та 400 °С призводить до формування в структурі сталі бейніт них та мартенситних складових у різних відсоткових співвідношеннях. Досліджено вплив режимів термічної обробки на комплекс механічних властивостей та на значення коефіцієнту опору розповсюдження тріщини низьковуглецевої низьколегованої сталі. З використанням математичного апарату одномірного регресійного аналізу отримано моделі залежності параметру K_IC: від відсоткового вмісту феритної та перлітної складових у вигляді полінома другого ступеня; від відсоткового вмісту бейнітної та мартенситної складових в експоненціальній формі. З застосуванням математичного апарату множинного регресійного аналізу отримано 3-D модельну залежність параметру K_IC від параметрів структурного стану, які формуються шляхом реалізації дифузійного (відсотковий вміст феритної та перлітної структурних складових) та зсувного (відсотковий вміст бейнітної та мартенситної структурних складових) механізмів перетворення переохолодженого аустеніту низьковуглецевих низьколегованих сталей.

ВИКОРИСТАННЯ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ ТА ДАТЧИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ТЕРМОРАДІАЦІЙНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

А. С. Бєліков , Ю. Е. Стрежекуров , О. П. Тодоров , В. А. Шаломов — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У сучасному світі, де висока технологічність та індустріалізація відіграють ключову роль у багатьох галузях, безпека праці та управління ризиками на робочому місці стають все важливішими питаннями. Один з найважливіших аспектів безпеки праці − це дослідження та контроль шкідливого впливу надмірного тепла та теплового випромінення на робочому місці. Надмірне тепло та теплове випромінення можуть мати серйозні негативні наслідки для здоров'я та безпеки працівників. Вони можуть спричиняти тепловий стрес, опіки, гострі та хронічні захворювання, а також збільшувати ризик нещасних випадків на робочому місці. Тому важливо мати належні вимірювальні прилади та методики для вимірювання цих параметрів. Що допомагає підвищити ефективність досліджень та забезпечити належний рівень безпеки на робочому місці. Також дозволяє фахівцям та початківцям з безпеки праці і управління ризиками вибрати відповідні прилади для методики проведення досліджень. Існують певні виклики та проблеми, пов'язані з температурою, опромінюванням та тепловим навантаженням на робочих місцях. Наявні прилади та методи дослідження можуть бути недостатньо ефективними або незадовальняти потреби інженерів та дослідників для точного визначення рівня теплового впливу. Мета статті − Комплексне порівняня різних приладів, їх технічних можливостей та налаштування для дослідження надмірного впливу тепла та теплового випромінення на робочому місці. Висновок. Радіометри і теплові камери є схожими пристроями, однак є різниця полягає у тому що: радіометри вимірюють інтенсивність випромінювання в видимому, інфрачервоному та радіочастотному діапазоні і генерують числові дані, які можуть бути оброблені та використані для аналізу. У свою чергу теплові камери візуально відображають на екрані розподіл лише інфрачервоного випромінювання поверхні об’єктів. Радіометри і теплові камери мають схожу функцію вимірювання теплового випромінювання, але застосовуються для різних завдань та ситуацій. Напів-провідникові термопари та терморезистори є складовими частинами складних цифрових вимірювальних пристроїв але такох можуть використовуватись як самостійні зовнішні датчики температури.

ГЛОБАЛЬНІ ЗАГРОЗИ І ЇХ ВПЛИВ НА МІСТОБУДУВАННЯ

М. В. Бордун — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Сучасне містобудування стикається з глобальними викликами, такими як зміна клімату, економічні кризи, пандемії та технологічні загрози. Ці фактори, посилені процесами прискореної урбанізації та демографічного зростання, обумовлюють необхідність пошуку нових підходів до створення безпечних і стійких міських просторів. Аналіз глобальних ризиків та їх вплив на розвиток міст є критично важливим для формування і інтеграції ризик-орієнтованих підходів в містобудівні процеси, які сприятимуть мінімізації вразливості міських систем, підвищенню їхньої адаптивності та формуванню збалансованого середовища життєдіяльності людства. Мета статті − визначення і систематизація основних глобальних ризиків, аналіз їхніх взаємозв’язків та впливу на містобудування, а також обгрунтування концептуальних підходів до формування стійкого ризик-орієнтованого урбаністичного середовища. Висновок. Дослідження глобальних загроз та їх взаємозв’язки і вплив на містобудування підкреслює необхідність глибшого осмислення містобудівних стратегій через призму стійкості, адаптивності та гармонійної взаємодії людини, природи й технологій. Урбанізовані простори потребують не лише інженерних рішень, а й концептуального переосмислення ролі людини в міському середовищі, її відповідальності перед наступними поколіннями та інтеграції етичних принципів у планування. Архітектурні рішення не лише виконують практичні функції, а й формують соціокультурне середовище, що впливає на мислення, поведінку та ідентичність суспільства. Містобудування виступає основним інструментом у протидії глобальним загрозам, яке виходить за межі технічних чи економічних завдань, і перетворюється на глибоке філософське мислення пошуків шляхів гармонії між урбанізацією та збереженням фундаментальних основ людського буття.

ПЛАНУВАННЯ ПАРКОВИХ ЗОН НА ТЕРИТОРІЇ ЗРУЙНОВАНИХ МІСТ

В. С. Гаркуша , С. І. Симонов , Г. Е. Павлишин — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми Проведено дослідження щодо стану міст, які постраждали внаслідок воєнних дій. Визначено ступінь пошкодженості великих міст та маленьких містечок у зоні бойових дій на території України. Подано оцінку вартості проведення робіт з відбудови українських міст та наявність державних програм та механізмів, які будуть регулювати такі процеси, зроблено огляд законопроектів для відновлення пошкоджених або повністю зруйнованих населених пунктів. Проведено оцінку процесу відновлення тих територій, де наразі вже не ведуться бойові дії, та досліджено інтенсивність проведення відновлювальних робіт та зроблено оцінку наявних результатів цих робіт. Наведено пропозиції щодо відбудови повністю зруйнованих міст з урахуванням доцільності відновлення деяких із них. Запропоновано заходи щодо проведення відновлювальних робіт на вщент зруйнованих територіях на основі вивчення світового досвіду після воєнної відбудови. Аналіз публікацій Детально розглянуто світовий досвід країн, на території яких відбувались масштабні трагедії зі значними руйнуваннями та великою кількістю людських жертв, а також детально розглянуто процеси їх вражаючих трансформацій. Мета статті Досліджено механізм ліквідації наслідків таких подій. Виклад матеріалу Описано як у результаті переходу від воюючої країни та вщент зруйнованої території було створено осередок миру та приклад вшанування пам’яті жертв трагедії, яка сколихнула світ та досі живе у пам’яті людей як нагадування про болючий та не потрібний досвід. З огляду на події в Україні запропоновано створити рекреаційну зону на території міст, яких більше не існує, як данину пам’яті учасників воєнних дій на території України. Розглянуто можливість створення парку-меморіалу, присвяченому миру на українській землі. Запропонована концепція національного меморіального парку який охопить весь період бойових дій з АТО-ОСС по наші дні. Висновок Запропоновано розбити парк-меморіал на тематичні зони зі встановленням відповідних монументів, скульптур, інсталяцій та відповідних вуличних меблів. Зроблено акцент на підборі зелених насаджень, які будуть доречними на території парку-меморіалу. Для зручності туристів запропоновано зведення готелю з усіма сучасними зручностями на території паркової зони та проведення благоустрою під’їзних доріг.

ПРОПОЗИЦІЇ ДО ЗМІН В КОДИФІКУВАННІ ТА АКТУАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНІВ УКРАЇНИ ПРО МІСТОБУДІВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку міст в Україні, важливою задачею є вдосконалення законодавства у сфері містобудівної діяльності. Актуальність даної теми викликана необхідністю створення ефективних механізмів управління територіями, які б забезпечували стале містобудування, підвищення якості житлового середовища та збереження екологічного балансу. Наразі існуючі закони потребують перегляду та оновлення з метою усунення прогалин у правовому регулюванні, а також адаптації до нових викликів, з якими стикається містобудівна галузь. Основними напрямками для зміни законодавства мають стати: розробка нових норм, які б враховували потреби сучасних міст, спрощення процедур отримання дозволів на будівництво, впровадження електронних платформ для моніторингу та контролю за виконанням містобудівельних проектів, а також забезпечення прозорості у прийнятті рішень на всіх етапах містобудівного процесу. Окрім того, важливо врахувати екологічні аспекти у містобудівному законодавстві, що включає стандарти щодо збереження природних ресурсів, енергоефективності та сталого розвитку. Мета статті полягає в аналізі існуючих норм законодавства України у сфері містобудівної діяльності, виявленні їхніх недоліків та формулюванні пропозицій щодо внесення змін, які б сприяли розвитку містобудування в Україні та задоволенню потреб населення. Висновок. Пропозиції до змін у кодифікації та актуалізації законів України про містобудівну діяльність є критично важливими для забезпечення ефективності управління територіями, поліпшення якості життя населення та розвитку сталого міського середовища. Впровадження комплексних змін у законодавство дозволить зменшити бюрократичні перепони, залучити інвестиції в містобудування та забезпечити екологічну безпеку в України.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ НЕЗНІМНОЇ ОПАЛУБКИ ДЛЯ СКОРОЧЕННЯ ТЕРМІНІВ БУДІВНИЦТВА МАЛОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Для відновлення України після масштабних руйнацій внаслідок збройної агресії необхідно дослідити способи швидкого та економічно доцільного будівництва. Одним із перспективних рішень є застосування незнімної опалубки, що спрощує процес бетонування, підвищує енергоефективність та дозволяє скоротити строки зведення об’єктів. Мета статті. Провести літературний огляд робіт, присвячених використанню незнімних опалубок, зокрема сучасних технологій та матеріалів. Передбачено оцінити переваги й недоліки таких систем, проаналізувати їхню сумісність із локальною сировиною, а також потенціал залучення до монтажу фахівців нижчої кваліфікації без зниження якості конструкцій. Висновок. Досліджено досвід використання незнімної опалубки в Україні та за кордоном. Розглянуто ключові тенденції розвитку: забезпечення енергоефективності завдяки теплоізоляційним вставкам, підвищення несучої здатності через залучення композитних матеріалів, а також використання пластику та скловолокон для захисту від корозії й зменшення ваги. Проаналізовано два основні типи незнімної опалубки: ту, що включається до роботи конструкції (армоцементна, залізобетонна, металеві листи тощо), і ту, що не бере участі у спільній роботі та виконує допоміжні функції (наприклад, склофібробетонні чи полімерні панелі). Визначено, що нині бракує досліджень щодо використання локальних будівельних матеріалів, властивих Україні (піски, вапняки, відходи металургійного виробництва), які можуть зменшити собівартість опалубки та логістичні витрати. Світовий досвід свідчить про ефективність незнімної опалубки у житловому та промисловому будівництві, а також про перспективність її впровадження у мостобудуванні й у складних конструкціях, де потрібна підвищена довговічність. Згаданий підхід дає змогу скоротити час виконання робіт і зменшити кількість відходів за рахунок відсутності етапу демонтажу. У підсумку, незнімна опалубка є ефективним інструментом прискореного будівництва та відновлення зруйнованих об’єктів. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку конструкцій, що базуються на вітчизняній сировині, на оптимізацію форми блоків і методів монтажу, а також на оцінку можливості ширшого залучення до монтажу кадрів нижчої кваліфікації. Це сприятиме зниженню вартості будівництва, забезпечуючи належну якість та довговічність створюваних споруд.

РОЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СТИМУЛЮВАННІ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

К. Б. Дікарев, Р. Б. Папірник, В. М. Коваль, В. В. Коваль, Т. В. Ткач — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Державна політика відіграє вирішальну роль у стимулюванні розвитку будівельної галузі України в умовах війни. У цей критичний період необхідно вжити ряд заходів, спрямованих на відновлення інфраструктури, забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб і підтримку економічної стабільності. Актуальність теми зумовлена не лише потребами відновлення, але й необхідністю адаптації до нових умов ведення бізнесу та залучення інвестицій. Основними напрямками державної політики є підтримка інвестицій, установлення сприятливих умов для інвесторів через зниження податкового навантаження та спрощення процедур отримання дозволів на будівництво, фінансування будівельних проектів, включення видатків на відновлення інфраструктури до державного бюджету, а також залучення міжнародних фінансових установ для фінансування житлових і соціальних проектів. Крім того, важливо забезпечити соціальний захист населення через програми підтримки, які включають субсидії на житло та пільгові кредити для будівництва. Впровадження нових екологічних норм у будівництві, які забезпечують енергоефективність і безпеку, також є необхідним у контексті сучасних екологічних викликів. Мета статті є аналіз ролі державної політики в стимулюванні розвитку будівельної галузі України під час війни та виявлення ефективних заходів для відновлення інфраструктури і забезпечення соціальних потреб населення. Висновок. Державна політика є ключовим чинником, що визначає розвиток будівельної галузі в Україні під час війни. Здійснення комплексних заходів, спрямованих на відновлення інфраструктури, підтримку інвестицій та соціальний захист населення, стане основою для стабілізації економіки і задоволення потреб внутрішньо переміщених осіб. Адаптація до нових умов ведення бізнесу та впровадження екологічних норм забезпечать стійкість будівельного сектору в майбутньому.

АНАЛІЗ ЗМІН У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Г. С. Калда , В. В. Шевеля , К. А. Рибалка , М. Рожновски — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. В статті розглянуто, які зміни у законодавствах європейських країн та окремо у Польщі щодо цивільного захисту мають місце у зв’язку із агресією Росії щодо України. Сьогодні повстає питання про захист населення під час воєнних дій. Стало зрозуміло, що цивільний захист населення будь-якої країни має бути переоцінений і реалізований з врахуванням воєнного часу сучасної війни. Метою є аналіз змін щодо проведення цивільного захисту у країнах Європи, організації цивільного захисту європейських країн, що пов’язано із можливою агресією Росії щодо інших країн Європи, пріоритету захисту цивільних осіб. Виклад основного матеріалу. Захист цивільного населення є ключовим аспектом війни та етичним і стратегічним імперативом у всіх типах конфліктів, від гібрідної війни до боротьби з повстанцями та широкомасштабних військових операцій, у яких супротивник може використовувати тактику, спрямовану на нанесення шкоди цивільному населенню (як це зараз спостерігається у війні в Україні). Розглянуто поняття антикризового управління у Польщі та показано, як і де у сучасних лабораторіях проводять навчання за системою антикризового менеджменту. Це підвищить безпеку рятувальних/спеціальних служб та їх компонентів, включаючи рятувальників/солдат і транспортні засоби. Висновок. Вивчення проблем, які стосуються передусім економічного сектору кожної країни, головним чином – енергетичної безпеки, що показала Росія під час війни в Україні, знижчуючи енергетичні ресурси країни. Метою Росії щодо Центральної та Східної Європи є дестабілізування регіонів, знищення єдності ЄС і НАТО і, в ширшому сенсі, зміна архітектури світової безпеки. Тому фундаментом безпеки європейських країн і конкретно Польщі є союзницькі гарантії безпеки усіх цивілізованих країн, а також зосередження зусиль на збільшенні оборонного потенціалу країн та ефективного захисту і підготовки населення до можливих наслідків воєнних конфліктів.

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИПРОБОВУВАННЯ ГВИНТОВОГО ПАЛЬОВОГО ФУНДАМЕНТУ В МІЖНАРОДНОМУ СТАНДАРТІ BS EN ISO 22477-1:2018

О. П. Кокошуєв , Р. В. Самченко — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

У статті проведено детальний аналіз методів випробування гвинтового пальового фундаменту відповідно до міжнародного стандарту BS EN ISO 22477-1:2018. Визначено ключові аспекти статичних випробувань паль, які включають оцінку реальної поведінки палі під навантаженням, визначення її несучої здатності, перевірку відповідності проєктним параметрам, аналіз впливу ґрунтових умов та контроль якості будівництва. Розглянуто фізико-механічні характеристики ґрунтів, їхню неоднорідність та роль у формуванні граничного опору палі, а також можливі методи покращення моделювання взаємодії ґрунту та фундаментної конструкції. Описано основні етапи випробувань, зокрема підготовчий етап (геофізичні, гідрогеологічні та лабораторні дослідження, контроль матеріалів і зварних з’єднань, калібрування обладнання), процедури навантаження та розвантаження, а також сучасні методи моніторингу та інтерпретації результатів. Значну увагу приділено аналізу методів автоматизації процесів випробувань, включаючи застосування сервогідравлічних систем, адаптивних алгоритмів керування, волоконно-оптичних сенсорів, бездротових мереж збору даних та цифрового моделювання. Запропоновано шляхи оптимізації технології випробувань, які передбачають інтеграцію сучасних методів геодезичного моніторингу, автоматизацію процесу навантаження, використання методів машинного навчання для прогнозування поведінки фундаментів, розробку цифрових двійників для реального часу та вдосконалення методик аналізу осідання та стабілізації палі. Впровадження цих підходів сприятиме підвищенню точності випробувальних результатів, оптимізації конструктивних рішень, мінімізації ризиків проєктування та будівництва, підвищенню ефективності геотехнічних досліджень та довговічності фундаментних конструкцій.

ВПЛИВ ЧАСУ ПЕРЕМІШУВАННЯ БЕТОННИХ СУМІШЕЙ НА МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНСТРУКЦІЙНИХ БЕТОНІВ

О. Ю. Конопляник , Д. В. Жук — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. В теперішній час в Україні переважна кількість будівель і споруд будується з використанням конструкційного бетону. Зростаючий попит на монолітний бетон ставить перед виробниками завдання забезпечення якісних характеристик бетонних сумішей, які в значній мірі впливають на міцністні та деформативні характеристики конструкційних бетонів. Одним із напрямків досягнення високої якості бетонних сумішей – є технологічний напрямок , який включає в себе використання сучасних бетонозмішувачів та оптимальну технологію перемішування компонентів суміші. Аналіз сучасного стану розробки та дослідження бетонів показав, що одним з технологічних факторів перемішування бетонної суміші – є вибір оптимального часу перемішування суміші, який значно впливає на міцністні характеристики отриманого бетону. Аналіз публікацій показав, що значний вплив на якість перемішування має його тривалість, яка в змішувачах циклічної дії визначається з моменту завантаження всіх матеріалів до початку вивантаження [1]. При недостатній тривалості перемішування погіршується однорідність бетону та понижується його міцність. Збільшення тривалості перемішування веде к отриманню однорідної бетонної суміші, але мало впливає на міцність бетону, яка збільшується не суттєво. Практичні дослідження Шалона [2] свідчать, що однорідність бетонної суміші визначається межею міцності бетонних зразків на стиск після певного часу перемішування, а найбільш помітний ефект підвищення міцності зразків спостерігається при перемішуванні суміші в інтервалі 1–2 хвилин. Проте збільшення часу перемішування до 10 хвилин призводить лише до незначного підвищення міцності бетонних зразків. Автори [3] на основі досліджень досягнення рівномірності суміші представляють в вигляді графіку залежності від умовного часу перемішування. При цьому умовний час перемішування відповідає проміжку часу від початку перемішування до досягнення рівномірності суміші і знаходиться в межах 30–600 секунд, а оптимальне досягнення міцності досягається в межах 30–240 секунд перемішування бетонної суміші. Нормативний документ [4] регламентує тривалість перемішування суміші у стаціонарному циклічному змішувачі, яка знаходиться в інтервалі від 50 до 120 секунд і залежить від щільності заповнювача і рухливості суміші. Регламент для виготовлення високорухливих сумішей [5, п. 3.16] передбачає, що час перемішування бетонної суміші повинен бути не менше 4–5 хвилин, а при використанні додатків фібри – не менше 7 хвилин, з яких 5 хвилин − це час сухого змішування компонентів. Автори [6] в результаті випробувань зробили висновки, що час перемішування 45 секунд для бетонних сумішей, які призначені для будівництва покриттів доріг і аеродромів, недостатній, так як розкид значень достатньо великий і виходить за нижню та верхню межу, як для параметра повітряприймання, так і при рухомості сумішей. При перемішуванні бетонної суміші 90 секунд стабілізуються показники повітряприймання та рухомості. Час перемішування 120 секунд по розкиду результатів співпадає з часом перемішування 90 секунд, тому більш довге перемішування не доцільне. Нормативний документ [7, п. 5.2.2] визначає, що порядок завантаження компонентів, тривалість перемішування бетонної суміші мають бути встановлені для конкретних матеріалів і умов використовуваного бетонозмішувального обладнання шляхом оцінки рухливості бетонної суміші, однорідності і міцності бетону в конкретному замісі. Мета статі полягає в дослідженні технологічного фактору отримання якісних бетонних сумішей в залежності від часу їх перемішування. При цьому слід визначити закономірність зміни міцністних та деформативних характеристик конструкційних бетонів в залежності від часу перемішування сумішей. Висновки. Встановлено, що одним з основних технологічних факторів, які значно впливають на якість бетонних сумішей є тривалість перемішування бетонної суміші. Проведені дослідження кубікової та призмової міцності конструкційних бетонів, отриманих при часі перемішування суміші від 90 до 480 с. Класи бетону, визначені за результатами кубікової міцности, отримані на основі вирахуваних коефіцієнтів варіації міцності при різних часах перемішування суміші, виявились однаковими і склали С16/20 (В20). Класи бетону, визначені за результатами призмової міцності, виявились різними, при цьому найбільші показники класу бетону С30/35 (В35) і С25/30 (В30) виявились у бетонів складів № 1 і 3 при часі перемішування суміші 480 і 180 с відповідно. В цьому випадку, отриманий результат перевищення призмової міцності над кубіковою міцністю не є типовим, а підтвердження або спростування визначених класів бетону за міцністю можна отримати в результаті дослідження деформативних характеристик бетонів шляхом визначення їх модуля пружності.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЦЕГЛИ, ВІДІБРАНОЇ З БУДІВЕЛЬ І СПОРУД, ПОШКОДЖЕНИХ В РЕЗУЛЬТАТІ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

О. Ю. Конопляник , М. А. Котов , О. В. Лясота , В. М. Олейников — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Вступ. В теперішній час в будівельній галузі актуальним питанням є використання вторинних відходів, які утворюються в процесі життєдіяльності людини [1] або отриманих в результаті подрібнення будівельних виробів і конструкцій, пошкоджених в результаті військових дій, стихійних лих та знесення існуючих будівель і споруд [2]. Таким напрямом діяльності є рециклінг, тобто один з варіантів переробки відходів. Одним із способів реалізації даної тематики є отримання складів бетонів шляхом використання вторинних заповнювачів, отриманих в результаті подрібнення будівельних виробів і конструкцій, пошкоджених в результаті військових дій, стихійних лих або знесення існуючих будівель і споруд. Аналіз сучасного стану розробки і дослідження бетонів показав, що на основі подрібнення будівельних виробів і конструкцій з бетону, залізобетону, цегли, скла та ін, що були пошкоджені в результаті військових дій, стихійних лиха або знесення існуючих будівель і споруд, можуть бути отримані заповнювачі для повторного використання. Окрім цього, застосування вторинного заповнювача − це важлива умова для збереження довкілля і зниження навантаження на природні ресурси. Аналіз публікацій показав, що конструктивні бетони можуть бути отримані на вторинних заповнювачах, подрібленних з матеріалу конструкцій, пошкоджених в результаті військових дій, стихійних лих або знесення існуючих будівель і споруд. Відомо використання вторинного бетонного заповнювача для отримання конструкційних бетонів [3; 4] де автори стверджують,що за умови використання якісного та добре відсортованого переробленого заповнювача можна отримати бетони з необхідною міцністю. Однак при цьому відмічається, що вузьким місцем при застосуванні вторинних заповнювачів є неоднорідність структури заповнювача, якає двокомпонентною і складається з щільного первинного заповнювача і пористого залишкового цементного розчину. При такій структурі вторинного заповнювача первинний заповнювач і залишковий цементний розчин можуть працювати і окремо, особливо під дією періодичного зволожування, низьких та високих температур. В літературних джерелах мають місце відомості про використання в якості заповнювача склобою об’ємною насипною вагою 700 кг/м³ для виробництва бетонів [5]. Однак широке застосування склобою стримується через економічну складову, а саме, що вторинна переробка склобою більш ефективна для виготовлення нових виробів на основі скла. Відомо застосування в складах бетонів вторинного заповнювача, подрібненого з глиняної звичайної та силікатної цегли [6; 7]. В цьому випадку такі заповнювачі треба вважати однокомпонентними, так як елементи кладки, з яких відібрана вказана цегла, вміщають в себе мінімальну кількість розчину зі швів і здебільше цей розчин відпадає від заповнювача в процесі подрібнення. Заповнювачі з подрібненої цегли мають підвищену поверхневу пористість і тріщиностійкість [7], яка суттєво впливає на підсос вологи з цементного тіста. Однак, цей ефект підвищує зчеплення між цементним тістом і заповнювачем, а тому руйнування бетону на основі подрібненого заповнювача з цегли відбувається на відміну від бетону на заповнювачі, отриманого в результаті подрібнення бетону, не по контакту заповнювач-цемент. Мета роботи полягає в визначенні можливості використання в складах бетонів заповнювача, отриманого в результаті подрібнення цегли глиняної звичайної,пошкодженої в результаті руйнування будинків і споруд під час військових дій. Висновки. Розглянута можливість використання в складах бетонів заповнювача, отриманого в результаті подрібнення цегли глиняної звичайної пошкодженої в результаті руйнування будинку під час військових дій. В результаті дослідження цегли в лабораторних умовах встановлено, що вона відповідає по міцності марки М100 і має середню густину 1 740 кг/м². Така цегла водостійка, так як має коефіцієнт розм’якшення 0,84, а її водопоглинення складає 16,38 %. Вторинний заповнювач, який отриманий шляхом подрібнення цегли глиняної звичайної має об’ємну насипну густину 935 кг/м³ і по фракційному складу його можна поділити на дві частини: великий – фракції 5–25 мм в кількості 65,8 % і дрібний – фракції 0,16–5 мм в кількості 16,0 %. На основі отриманих характеристик цегли глиняної звичайної і вторинного заповнювача подрібненого з цієї цегли, будуть розроблені склади конструкційних бетонів для застосування при будівництві будівель і споруд.

ОРГАНІЗАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ ОБ’ЄКТІВ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ

вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Збройна агресія Російської Федерації проти України здійснює надзвичайний вплив на життя людей і життєдіяльність українського суспільства, адже внаслідок воєнних дій зруйновано велику кількість житлових будівель, об’єктів інфраструктури, промислових виробництв. Доступність та забезпеченість громадян житлом мають безпосередній вплив на демографічну та економічну ситуацію, а також на рівень життя в Україні в умовах воєнного стану. Для вирішення цих завдань, а також розвитку економіки України, що надзвичайно актуально в умовах воєнного стану, існує об’єктивна потреба у збільшенні обсягів житлового будівництва. Усе це потребує, з одного боку, значних ресурсів для відновлення, а з іншого боку – ефективних методів управління нерухомістю, зокрема житловою. Враховуючи це, дослідження ринку житлової нерухомості в Україні в умовах воєнного стану для оцінювання потреби українського населення в об’єктах житлової нерухомості є об’єктивною необхідністю і актуальним завданням для подальших наукових досліджень у напрямі розроблення та впровадження проєктів будівництва житла та його ефективної експлуатації в умовах воєнного стану, що дозволить зменшити міграцію населення за кордон і сприятиме стабілізації ситуації в регіонах України. Мета статті. Розроблення практичних пропозицій щодо обґрунтування доцільності впровадження та ефективності проєкту незалежного енергозабезпечення житлового будинку в умовах воєнного стану. Висновок. За результатами аналізу факторів, які визначають розвиток ринку житлової нерухомості, можна виокремити вплив таких чинників, як обсяги капітальних вкладень, поведінка покупців та орендарів, купівельна спроможність населення України, умови іпотечного кредитування. Також в умовах воєнного стану визначальним чинником при виборі об’єкта житлової нерухомості став фактор безпеки та чинник наявності систем незалежного енергозабезпечення. За сьогоднішніх реалій, проєкти незалежного енергозабезпечення житлового будинку доцільно впроваджувати, якщо вони фінансуватимуться переважно за рахунок власних коштів.

ОПТИМІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ СПОРУДЖЕННЯ БУДІВЕЛЬ ІЗ УРАХУВАННЯМ МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ

С. Ю. Матюшенко , І. А. Соколов — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У цій статті розглядається важливість оптимізації будівельних рішень для економії енергії, яка є ключовим елементом для підвищення ефективності в будівельній індустрії. Значні перевитрати та затримки у будівельних проектах часто пов'язані з неефективними організаційно-технологічними рішеннями, які не враховують важливі фактори такі як: ефективність енергетичних витрат, впровадження енергоефективних технологій і ресурсозберігаючих методів у процеси та етапи проектування, будівництва й експлуатації будівель. Зниження витрат енергоресурсів – це комплексний підхід, що включає не лише економію електроенергії, а й раціональне використання теплової енергії, освітлення, палива та водних ресурсів. Аналіз енергоресурсів охоплює як природні та штучні джерела енергії, так і витрати на забезпечення інфраструктури, включаючи електроенергію, тепло, воду, газ та інші ресурси, необхідні для комфортного життя. Ця стаття зосереджується на розробці та впровадженні енергоефективних технологій і методів, спрямованих на мінімізацію витрат енергоресурсів на всіх етапах життєвого циклу будівництва – на стадії проектування, будівництва та експлуатації будівель. Мета дослідження. Дослідження передбачає аналіз сучасної літератури, щодо енергоефективних практик, що застосовуються в будівельних проектах. Це сприятиме детальному вивченню проблеми, визначенню основних викликів та пошуку можливостей для вдосконалення. Результати дослідження будуть спрямовані на скорочення загальних витрат, оптимізацію строків виконання проектів і підвищення загальної ефективності будівельних процесів. Висновки. Результати дослідження, можуть стати корисними для вдосконалення організаційної структури будівництва, що сприятиме більш ефективному використанню ресурсів і оптимізацію технологічних процесів, що дозволить скоротити час виконання будівельних робіт без збільшення споживання енергоресурсів. Стаття вносить значний внесок у розуміння ключової ролі енергоресурсного менеджменту в сучасному будівництві та надає конкретні рекомендації для його вдосконалення.

РОЗРОБКА ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Р. Б. Папірник , К. Б. Дікарев , А. С. Катаєв , В. В. Коваль, О. С. Камєнєв — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Енергоефективність житлового фонду є однією з найважливіших складових сталого розвитку України, особливо в умовах підвищення тарифів на енергоресурси та глобальних екологічних викликів. Державна політика в цій сфері має на меті зменшення енергетичних витрат, підвищення якості житла та покращення умов життя громадян. Актуальність теми зумовлена необхідністю розробки комплексних заходів, які забезпечать ефективне використання енергоресурсів, адаптацію будівель до нових технологій та впровадження інноваційних рішень. Основними напрямками вдосконалення державної політики є формування інвестиційних програм для модернізації житлового фонду, впровадження системи фінансування енергоефективних проектів через державні та місцеві бюджети, а також залучення міжнародних фінансових установ. Крім того, важливо забезпечити інформаційно-просвітницькі кампанії для населення щодо переваг енергоефективності, розробити механізми стимулювання підприємств і громадян до впровадження енергоефективних технологій. Впровадження нових стандартів будівництва, які враховують екологічні та енергоефективні норми, стане запорукою сталого розвитку житлового фонду. Метою статті є аналіз існуючих проблем у сфері енергоефективності житлового фонду в Україні та пропозиція заходів, які можуть підвищити ефективність державної політики в цій сфері. Висновок. Державна політика в сфері енергоефективності житлового фонду є ключовим фактором, що впливає на стабільність і розвиток енергетичного сектора в Україні. Розробка і реалізація комплексних заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності, підтримку інвестицій, а також популяризацію екологічних норм, створить умови для зниження енергетичних витрат населення та підвищення якості житла. Вдосконалення механізмів фінансування та співпраця з міжнародними організаціями дозволять забезпечити стійкий розвиток будівельного сектора та адаптувати житловий фонд до сучасних вимог енергоефективності.

МОДЕЛЮВАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ТВЕРДИХ МАТЕРІАЛІВ МЕТОДОМ ДИНАМІЧНОГО КАЛОРИМЕТРА

Л. В. Солод , В. В. Ткачова , Г. Я. Прокоф’єва , Г. Г. Березюк — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Пошук енергоефективних рішень є актуальною задачею сучасного етапу розвитку будівництва та цивільної інженерії. Одним з важливих параметрів, які необхідно знати є теплопровідність виробів і матеріалів. Цей параметр залежить від температури та інших чинників, що зумовлює потребу у швидких засобах його визначення для оцінки енергоефективності рішень або в процесі досліджень. Одним із таких засобів є застосування моделювання. У статті описано постановку задач моделювання та представлено комп’ютерну модель, створену на основі реального приладу для вимірювання теплопровідності методом динамічного калориметра. Математична основа моделі базується на законі Фур'є, залежностях теплових параметрів сформульованих та задокументованих в документації до приладу, а також отриманих за результатами еталонних експериментів на приладі. Модель реалізовано в середовищі LabVIEWо. протестовано шляхом проведення дослідів в різних режимах, що продемонструвало значне прискорення отримання результатів порівняно з дослідженнями на реальному приладі та корисність застосування моделювання для досліджень. Мета статті. Представлення постановки задач та результатів моделювання для дослідження теплопровідності твердих матеріалів. Висновок. Сформульовані задачі моделювання та створено комп’ютерну модель для дослідження теплопровідності твердих матеріалів. Моделюються процеси, що відбуваються в реальному приладі для вимірювань теплопровідності твердих матеріалів. Дослідження процесів на приладі використані для забезпечення адекватності моделі. Отримана модель може використовуватись, як для навчального процесу, так і для отримання даних щодо теплопровідних/теплоізоляційних властивостей ряду твердих матеріалів.

ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СУЧАСНОЇ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ (НА ПРИКЛАДІ м. ДНІПРО)

Т. А. Цимбалова — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. У місті Дніпро у сучасних умовах відбувається активний процес архітектурно-містобудівних трансформацій у структурі селітебних територій та житлової забудови. Зміни у просторово-планувальній організації міського містобудівного каркасу пов`язані, насамперед із архітектурно-будівельною діяльністю у наступних функціонально-типологічних напрямках: будівництво нових житлових обє`ктів, реконструкція існуючого житлового фонду. У центральному історичному ядрі міста будівництво нових житлових об`єктів (переважно багатоповерхових та висотних) відбувається в умовах складності пошуку балансу між пріоритетністю територіального фактору та вимогами щодо збереження цінної історико-архітектурної спадщини. Також, процес нового житлового будівництва ведеться на територіях «спальних» районів міста, уздовж окремих прибережних зон. Для нової житлової багатоповерхової та висотної забудови притаманна тенденція інтегрованого зведення житлових структур – поєднання комерційно-ділового та житлового блоків. Мета. Виявлення особливостей сучасних трансформаційних процесів житлової забудови у структурі селітебних територій міста Дніпро. Висновки. Найбільший обсяг будівельних робіт зі зведення нових житлових будинків (зокрема, багатоповерхових та багатоповерхових) здійснюється в центральній історичній частині міста. Інтеграція ділових функцій у житлові структури розглядається як архітектурне реагування на умови сучасного соціального замовлення, пов`язаного із процесом глобалізації, розвитком дистанційних форматів діяльності. Нові житлові об`єкти у місті Дніпро відносяться до категорії комерційного житла; проєктні концепції, здебільшого демонструють принципи вільного планування, багатофункціонального використання житлового простору.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ТЕПЛОМАСОПЕРЕНОСУ В ЗАДАЧАХ ОХОРОНИ ПРАЦІ : ПИЛОВЕ ТА ТЕПЛОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ

М. М. Біляєв , О. В. Берлов , П. С. Кіріченко , В. А. Козачина , Л. О. Тимошенко — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Функціонування багатьох виробництв пов'язане з пиловим та тепловим забрудненням повітряного середовища. Особливо інтенсивне пилове забруднення повітряного середовища має місце при функціонуванні гірничорудного комплексу. Інтенсивне теплове забруднення повітря відбувається при пожежах. Пожежі є небезпечним явищем на промислових та цивільних об’єктах. Якщо пожежа трапляється на промисловому об’єкті, де розташовані нафтосховища, то виникає дуже інтенсивна по розмірам область теплового забруднення атмосферного повітря. Створюється ризик теплового ураження працівників та виникає ризик займання нафтосховищ, що розташовані поряд з джерелом займання. Виникає важлива практична задача – зменшення ризику займання сусідніх сховищ. Одним з засобів зменшення ризику займання є використання захисних екранів, габіонів на промислових майданчиках. Для практики важливо заздалегідь визначати стійкість таких споруд під дією теплової хвилі та оцінювати "вклад» цих споруд на зменшення температури повітря біля сусідніх нафтосховищ. Зменшення температури повітря біля сусідніх сховищ підвищує стійкість наливних конструкцій. Рішення такого класу задач потребує використання спеціалізованих математичних моделей аеродинаміки та теплопереносу. Мета роботи. Створення CFD моделі для оцінювання теплових полів на промисловому майданчику при виникненні пожежі і розробка чисельних моделей для прогнозування пилового забруднення повітряного середовища. Методика. Для моделювання теплових полів на промисловому майданчику використовуються модель потенціальної течії та теплопереносу. Для моделювання нагріву захисної споруди (екран) використовується одновимірне рівняння теплопровідності. Чисельне інтегрування моделюючих рівнянь здійснюється за допомогою явних схем. Для моделювання пилового забруднення повітря використовується рівняння масопереносу. Наукова новизна. Запропоновані дві чисельні моделі для комплексного рішення задачі по визначенню поля температур на промисловому майданчику та всередині захисної споруди (екран), що використовується для зменшення теплового навантаження на сусіднє нафтосховище. Запропоновані чисельні моделі для аналізу пилового забруднення повітря. Практична значущість. Реалізація розроблених чисельних моделей реалізується в масштабі реального часу. При практичній реалізації чисельних моделей може бути отримана практично уся інформація відносно теплових полів, що формуються на промисловому майданчику при пожежі. Ця інформація дозволяє визначати області з інтенсивним підвищенням температури, тобто області зі значним ризиком ураження працівників. Висновки. Запропоновані ефективні чисельні моделі для рішення комплексних задач при виникненні пожежі на промисловому майданчику або при пиловому забрудненні. Моделі дають можливість оцінювати рівень теплового забруднення атмосферного повітря на майданчику та ефективність використання захисного екрану для зменшення температури повітря біля сусіднього сховища.

МОДЕЛЮВАННЯ ПОШИРЕННЯ АВІАЦІЙНОГО ШУМУ З УРАХУВАННЯМ СПРЯМОВАНОСТІ ЙОГО АКУСТИЧНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Ю. І. Захаров, В. Ю. Захаров, І. Ю. Захаров, М. М. Осипчук — вт, 17 чер 2025 00:00:00 +0300

Постановка проблеми. Зростаючий рівень шумового забруднення внаслідок розвитку інфраструктури та збільшення інтенсивності транспортних потоків, зокрема авіаційного транспорту, стає серйозною екологічною та соціальною проблемою. Надмірний рівень шуму негативно впливає на здоров'я людей, спричиняючи фізіологічні та психологічні розлади, знижуючи якість життя населення. У цьому контексті дослідження шумового режиму на об'єктах, що потребують захисту від акустичних впливів, набуває особливої актуальності. Методи дослідження. У представленій роботі розглянуто методологію прогнозування та оцінки шумового забруднення з використанням сучасних інструментів комп'ютерного моделювання. Зокрема, використано програмний комплекс «AcousticLab», який ґрунтується на положеннях прикладної акустики та дозволяє проводити аналіз процесів поширення звукових хвиль у різних середовищах. Основна увага приділяється моделюванню авіаційного шуму, як одного з найпоширеніших джерел шумового впливу в урбанізованих зонах і поблизу аеропортів. Результати дослідження демонструють можливість створення детальних моделей розповсюдження шуму, що враховують геометричні та фізичні особливості місцевості, типи джерел шуму та їх характеристики. Це дозволяє здійснювати точні розрахунки рівнів акустичного впливу, прогнозувати їх просторовий розподіл і оцінювати ризики для здоров'я населення. Наукова новизна. Запропонований підхід забезпечує інструментальну підтримку для розробки стратегій шумозахисту, включаючи проєктування екранів, бар'єрів та оптимізацію просторового планування територій. Таким чином, використання програмного комплексу «AcousticLab» сприяє підвищенню ефективності моніторингу та управління шумовим середовищем, дозволяючи мінімізувати негативний вплив шумового забруднення на людину та довкілля.