Український журнал будівництва та архітектури

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ДОЦІЛЬНІСТЬ РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПІВ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ

К. В. Балакін , К. А. Колесниченко — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. На сьогодні практично в кожному місті України, в силу різних причин, є об’єкти промислової нерухомості, які припинили своє функціонування і перебувають у занедбаному стані. Разом із цим такі об’єкти зазвичай займають доволі великі площі, а в умовах нестачі вільних земельних ділянок для будівництва об’єктів житлового і громадського призначення такі промислові території можуть розглядатися як певний резерв. Тому потрібно розробити інструментарій прийняття рішень щодо управління об’єктами промислової нерухомості зі зміною їх функціонального призначення. Результатом ревіталізації є відновлення життя у дисфункціональних та деградованих промислових зонах міст. Проєкти редевелопменту розкривають потенціал щодо покращення міського середовища, розвитку туризму та зусиль щодо сталого розвитку міст, перетворюючи колишні промислові будівлі на місця тяжіння завдяки адаптації функціонального використання цих об’єктів, прокладаючи шлях до сталого та інклюзивного будівництва і майбутнього міст. Проте на сьогодні відсутнє вичерпне обґрунтування показників ефективності проєктів ревіталізації промислових будівель, яке б враховувало множину інноваційних, ресурсних та інших факторів. Мета статті. Виявлення множини інноваційних, ресурсних та інших факторів, які визначають доцільність та ефективність ревіталізації промислових будівель. Висновок. Одним із вирішальних факторів щодо проєктів редевелопменту на основі принципів ревіталізації є виявлення незавантажених і неефективно використовуваних промислових будівель та забезпечення ефективного і гнучкого використання обмежених земельних ресурсів, пристосовуючи їх до мінливої економіки сучасних міст. Для досягнення цієї мети потрібно виконати критичний аналіз поточних потреб розвитку міст і використовувати ревіталізовані простори для цих потреб. При ревіталізації промислових будівель особливу увагу слід приділяти сталості будівель, зважаючи на турботу про довкілля та долю майбутніх поколінь, а також орієнтацію будівельної галузі на створення екологічно дружніх об’єктів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНОГО ШУМОЗАХИСТУ НА БУДІВЕЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ

А. В. Беспалова , О. І. Книш , О. П. Дашковська, О. А. Файзулина — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Шумове забруднення від будівельної діяльності є основним фактором, що загрожує здоров'ю працівників, а також середовищу проживання людей. Однак попередні дослідження в основному зосереджувалися на зменшенні шумового забруднення навколо чутливих будівель за межами будівельного майданчика, а не для працівників на будівельному майданчику. Більше того, наявні наразі методи зменшення шуму, як правило, є пасивними та супроводжуються значними додатковими витратами. Оскільки розташування об'єктів є критичним фактором шумового забруднення, це дослідження намагається проаналізувати, як можна зменшити шумове забруднення для працівників шляхом оптимізації використання існуючих та впровадження інноваційних персональних шумозахисних систем (ПШЗС). Враховуючи, що зменшення шуму шляхом використання існуючих та впровадження інноваційних ПШЗС може негативно вплинути на безпеку та витрати, бажане використання ПШЗС повинно встановлювати баланс між зниженням шуму, покращенням безпеки та контролем витрат. Тому розроблено функції, що враховують потенційний ризик безпеки та транспортні витрати, що виникають внаслідок взаємодії між суб'єктами виробництва на будівельному майданчику. Була зібрана та оброблена інформація про рівень впливу шуму; та дані про використання ПШЗС; про використання ПШЗС на робочих місцях та поза робочим часом. Крім того, було виміряно ослаблення шуму, що забезпечується ПШЗС у працівників на робочому місці. За даними опитувань, ПШЗС після роботи використовували нечасто. Аналіз поєднання результатів безперервних вимірювань впливу шуму, і даних про використання ПШЗС показав, що фактично ПШЗС послабили вплив шуму менше ніж на 2 дБ. Це незначна величина, якщо врахувати те, що рівень вплив шуму в цій галузі дуже велике. Отримані результати показують, що програми захисту від шуму повинні виконуватися більш повно і ретельно; і що слід приділяти більше уваги зменшенню шуму на робочих місцях будівельників. Запропонована дослідницька структура може бути використана як орієнтир для збалансування суперечливих цілей сталого розвитку також і на інших промислових об'єктах. Оцінити ефективність існуючих та запровадити інноваційні системи захисту слуха робітників, що обслуговують механізоване устаткування на будівельних виробничих ділянках. На думку робітників ПШЗС не завжди допомагає зробити шум тихіше. В середньому ПШЗС знижують шум менше, ніж на 3 дБ, та при гучності понад 85дБа ПШЗС допомагають в 20 % випадків. Щоб ПШЗС застосовували частіше, треба навчити робітників правильно користуватися ПШЗС і зробити так, щоб вони були доступні і працювали як треба. Але навіть після навчання із захисту слуху 25 % будівельників все одно не надягають захист. Це підтверджується дослідженнями у світі. Вони з'ясували, що ставлення будівельників до захисту слуху не змінюється швидко. Щоб вирішити проблему, потрібно придумати прості та ефективні колективні засоби захисту від шуму під час будівництва.

МЕТОДОЛОГІЯ МОНІТОРИНГУ І ОЦІНКИ УМОВ ПРАЦІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ ТЕПЛОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ

А. С. Бєліков , Ю. Е. Стрежекуров, Г. О. Клименко , О. П. Тодоров — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. На петургійних, метаталурнійних та склоплавних виробництвах де використовуються високотемпературні технологічні процеси існує проблема перегріву працівників через значне теплове навантаження. Тому виникає необхідність описати методологію проведення дослідження підприємств, включаючи визначення цілей та завдань, вибі методів збору та аналізу даних та оцінку отриманих результатів; систематичного підходу та використанні наукових методів для забезпечення достовірності дослідження. В рамках статті розглядаються різні типи шкідливих та небезпечних факторів, такі як фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні, з особливим акцентом на їх вплив на здоров'я працівників і на загальну безпеку на робочому місці. Мета статті − надати початківцям-науковцям з області безпеки та гігієни праці необхідні знання та керівництво щодо проведення досліджень шкідливих та небезпечних факторів на підприємствах. Враховуючи складність теми та різноманітність факторів, які можуть впливати на робочі місця, розглядаються основні кроки, які слід дотримуватися для успішного виконання дослідження. Що допоможе молодим науковцям зрозуміти, з чого починати та які етапи потрібно пройти для отримання цінних результатів та розробки рекомендацій з покращення умов праці на підприємствах. Екстрапольоване та стисле але в водночас детальні інструкції з основних принципів до підходів у дослідженні виробничих підприємств і робочого простору, що використовуються для дослідницьких та наукових праць. Представлена інформація надає практичні рекомендації та інструменти для проведення досліджень шкідливих та небезпечних факторів на підприємствах. Це дозволяє спеціалістам у галузі охорони праці та безпеки, а також керівникам підприємств, створити безпечне та здорове робоче середовище для своїх працівників. Висновок. Розрахована комплексна методологія моніторингу та аналізу умов праці на промислових підприємствах в умовах теплового навантаження на робочих місцях. Розроблено покрокове керівництво для дослідників, що дозволяє ефективно виявляти, оцінювати та усувати потенційні ризики для здоров'я працівників. Наведено конкретні рекомендації щодо проведення аналізу, інтерпретації даних, визначення пріоритетів і плану дій. Систематичний підхід сприятиме підвищенню рівня безпеки та умов праці на промислових підприємствах, а також покращенню якості життя робітників.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ : УКРАЇНСЬКИЙ АСПЕКТ

В. В. Білополий , Т. О. Гребінник — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. У зв’язку з реформуванням вищих навчальних закладів в Україні недостатньо дослідних матеріалів, що можуть допомогти системно та послідовно вирішувати проблему зміни вищої освіти в цілому. Мета статті. Дослідити як зміни у суспільстві вплинули на відношення сучасної молоді до необхідності отримання вищої освіти і дослідити такий процес як «масовізація» вищої освіти. Виклад матеріалу. Процес отримання знань, в силу відомих обставин, значно ускладнився, порушилися традиційні форми, і, відповідно, якісні показники. Про сучасність та актуальність теми освіти і вищої зокрема, свідчить активність її обговорення в літературі. Освіта в Україні стикається с дуже багатьма викликами і перед суспільством постає питання, в якому напрямку потрібно рухатись вищій школі. Сьогодні, як ніколи, освіта в Україні потребує ґрунтовного, філософського осмислення. В статті аналізується філософське питання про необхідність вищої освіти взагалі, спираючись як на наукові дослідження, так і на соціологічні дані, які були отримані в грудні 2024 року серед молоді України. Оскільки тема дуже многогранна, автори зупинились на одному з аспектів підготовки фахівців вищої ланки, це різке збільшення кількості студентів (здобувачів вищої освіти). Констатуючі факти стану сучасної вищої освіти, можна сказати, що вона все більше набуває масового характеру. З цього приводу з’явився новий термін «масовізація» освіти; навіть війна не порушує відсоток молоді, яка вступає до вишу. Висновок. На сучасному етапі вища освіта в Україні має адаптуватися в бік якості, модерності, де вона програє закордонним вишам. У розгорнутому світі можливостей, «вища освіта» залишається важливою, але не є єдиним шляхом до успіху і слід пам’ятати, що вища освіта це той перший крок, який допоможе молодій людині визначити своє місце в суспільстві.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПОШИРЕННЯ АЕРОІОНІВ В РОБОЧОМУ ПРИМІЩЕННІ : РІШЕННЯ ЗАДАЧІ ОПТИМІЗАЦІЇ

М. М. Біляєв , О. М. Біляєва — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Розглядається процес іонізації повітря в робочому приміщенні. Ставиться задача визначення оптимального місця розташування іонізатору в робочій зоні. Мета роботи. Розробка CFD моделі на базі спряженого рівняння для обґрунтування оптимального міста розташування іонізатора в приміщенні. Методика. Для рішення спряженого рівняння використовуються дві кінцево-різницеві схеми. Перша чисельна модель побудована на базі змінно-трикутної схеми розщеплення. Друга чисельна модель базується на рішенні рівняння масопереносу відносно прирощення невідомої функції. Рішення задачі аеродинаміки здійснюються шляхом чисельного інтегрування рівняння Лапласу для потенціалу швидкості. Розроблені чисельні моделі аеродинаміки враховують положення отворів системи вентиляції, наявність перешкод (наприклад, меблі) в робочому приміщенні, кратність повітрообміну. Для чисельного інтегрування рівняння для потенціалу швидкості використовується ідея встановлення рішення за часом. Чисельне інтегрування здійснюється на базі метода розщеплення. Використовуються дві кінцево-різницеві схеми розщеплення. На кожному кроці розщеплення розрахунок потенціалу швидкості визначається на базі явної формули. Наукова новизна. Розроблена CFD модель для рішення задачі оптимізації – визначення оптимального місця розташування іонізатора в робочому приміщенні. Модель базується на чисельному інтегруванні спряженого рівняння масопереносу та рівняння аеродинаміки. Розроблена модель враховує основні фізичні фактори, що впливають на розповсюдження аероіонів в робочому приміщенні (наявність меблі в приміщенні, розташування положення отворів вентиляції тощо). Практична значущість. Побудована CFD модель дає можливість лише за один розрахунок визначити місця оптимального розташування іонізатора, яке забезпечує потрібну концентрацію аероіонів в робочій зоні. Висновки. Для прогнозу аероіонного режиму в робочому приміщенні та вибору оптимального місця розташування іонізатора розроблена CFD модель. Особливістю CFD моделі є можливість врахування основних фізичних факторів, що впливають на формування концентраційних полів аероіонів в робочих приміщеннях. Запропонована CFD модель може бути використана для наукового обґрунтуванням місць розташування іонізаторів в приміщеннях.

ФІЗИЧНИЙ СЕНС ПОНЯТЬ «ДУХ, ДУША І ГЕНЕТИЧНИЙ КОД МІСТА»

В. В. Воробйов , О. С. Шило — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Історично поняття «душа» та «дух» міста існують тисячі років. Вони увійшли до культури націй і народів, у перекази, міфи, легенди та героїчні епоси. Їх використовують для самоідентифікації громадян окремих держав або населення окремих локальних територій. Хоча чітких відповідей на запитання, що є душа і що є дух у фізичному просторі конкретного міста, ніхто не дає. Спроби формулювання відповідей на основі прив'язки до релігійних уявлень про «душу» і «дух» міста взагалі відводять від відповіді, оскільки теологічні доктрини стверджують, що душа і дух не матеріальні, а значить у матеріальному контексті поселень їх шукати не потрібно. Їх там нема. В документах минулого описано, як душі та духу міста поклонялися, як із ними укладали договори про взаємодопомогу. Їхні локації були відомі. Їх охороняли люди, а вони охороняли людей. Разом з тим, сучасні дослідження процесів, пов'язаних з поняттям «душа» та «дух» міста, які виконують академічні та альтернативні вчені, поступово підводять до розуміння того, що сфери існування цих понять перебувають у першоструктурах квантової реальності нашого світу. І навіть глибше. Душу та дух міста вже можна реєструвати науковими приладами. Більше того, завжди були, є і будуть опосередковані, фізично видимі, численні індикатори цих «позамежних» явищ у видимих діапазонах людського буття. Вони є «не приладовими приладами» для виявлення духу, душі і генокоду в забудові будь-якого міста.Таким чином, дві не матеріальні складники – дух і душа – виявляються через матеріальну складову міста – генетичний код планувальної структури. Або наорборот, матеріальний детектор показує присутність не матеріальної «анатомії» міста. Поняття «генетичний код плануючої структури міста» виникло в сімдесяті роки двадцятого століття. Однак, у різних поясненнях та термінах воно було зафіксовано й у давнину. І, тим щонайменше, у трактуванні цього поняття все ще багато різночитань і не чіткості. Настав час описати ці три явища з урахуванням використання сучасних фізичних підходів. Мета статті – розкрити фізичний зміст та особливості взаємозв'язку понять «дух», «душа» та «гентичний код» міста.

АНАЛІЗ СТІЙКОСТІ БУДІВЕЛЬ ІЗ РІЗНИМИ КОНСТРУКТИВНИМИ СХЕМАМИ ДО ПРОГРЕСУЮЧОГО ОБВАЛЕННЯ ВНАСЛІДОК РАКЕТНИХ УДАРІВ

І. І. Давидов , В. П. Чабан , Т. А. Ковтун-Горбачова , К. А. Ковтун — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Узагальнено результати інструментальних обстежень багатоповерхових будівель цивільного призначення з каркасними та комбінованими конструктивними схемами, які пошкоджено внаслідок вибухового навантаження. Проведено чисельне моделювання процесу руйнування у квазістатичних та динамічних постановках. Сформульовано критерій поширення прогресуючого обвалення у вигляді порівняння вивільненої потенціальної енергії та енергії, необхідної для руйнування сусідніх елементів. Проведено кількісну оцінку енергетичного балансу для окремих ділянок конструкцій будівель з каркасними та комбінованими конструктивними схемами. Мета статті ‒ аналіз межі поширення прогресуючого обвалення багатоповерхових будівель цивільного призначення з каркасними та комбінованими конструктивними схемами після дії вибухового навантаження з урахуванням енергетичних характеристик системи. Висновки. Розроблено узагальнений алгоритм оцінки ризику поширення прогресуючого обвалення на основі енергетичного підходу. Встановлено зв’язок між типом конструктивної схеми та здатністю системи локалізувати руйнування. Будівлі зі змішаними схемами (вбудований каркас у поєднанні з несучими стінами) мають вищу енергопоглинаючу здатність за рахунок внутрішнього сухого тертя та багатошарової структури заповнення, що істотно знижує ризик повного прогресуючого обвалення.

СПОСІБ ОТРИМАННЯ НАНОБЕЙНІТУ В СТАЛЯХ : СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Л. М. Дейнеко , Ю. В. Шпортько — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Тенденції розвитку в галузі машинобудівних матеріалів демонструють стійку тенденцію до підвищення їх міцності, в'язкості та пластичності. Це особливо виражено для сталей, оскільки вони конкурують з легкими сплавами та композитними матеріалами в багатьох сферах застосування. Поліпшення механічних властивостей сталей намагаються досягти шляхом утворення дисперсних складових мікроструктур, які можуть досягати нанорозміру, що забезпечує суттєве підвищення міцності без шкоди для в’язкості та пластичності металовиробів. Мета статті – аналіз сучасних способів отримання в сталевих виробах дисперсного структурного стану (наноструктурованого бейніту), який забезпечує поєднання високої міцності та пластичності в них. Результати досліджень. Здійснено аналіз літературних джерел, які присвячені перспективам отримання високоміцних сталей третього покоління з можливістю отримання дисперсних структурних станів, як нанобейнітові, безкарбідні бейнітні при реалізації обробки сталей по різним технологіям, у тому числі і по режимам Q&P (Quenching and Partitioning). Зазначено, що високовуглецеві наноструктуровані бейнітні сталі виготовляються шляхом тривалої ізотермічної термічної обробки у нижньому температурному інтервалі перетворення аустеніту, який зазвичай вище за температуру початку мартенситного перетворення (Мп). Показано, що час перетворення можна скоротити за допомогою додавання до складу сталей легуючих елементів, або попереднім утворенням мартенситу перед ізотермічним бейнітним перетворенням (тобто охолодження здійснюється нижче Мп, а потім температура металу підіймається вище Мп). Розглянуто метод отримання високоміцних матеріалів, який полягає в розробці низьковуглецевого наноструктурованого бейніту, який можна отримати за відносно невеликий час перетворення з міцністю, подібною до тієї, що була досягнута для високовуглецевої наноструктурованої сталі, а також з покращеною пластичністю і в'язкістю. Зазначено, що однією з розроблених модифікацій Q&P-технології є BQ&P (B – bainite). Суть даної технології полягає в отриманні безкарбідного бейніту на стадії первинного гартування. Виконано огляд сучасних тенденцій у розробці перспективних технологій термічної обробки високоміцних нанобейнітних сталей. Висновок. Показано, що сталі зі структурою нанобейніту характеризуються унікальним поєднанням високої міцності, пластичності та ударної в'язкості. Визнано, що отримання нанобейнітного структурного стану можливе в сталях та сплавах з різним вмістом вуглецю та легуючих елементів. Розглянута інноваційна багатоступенева термічна обробка, яка поєднує процеси бейнітизації та гартування і розподілу (BQ&P). Показано можливість здійснення технологічних впливів на метал з метою отримання структури нанорозмірного бейніту способом, який буде прийнятним для промислового виробництва металовиробів. Зазначено, що для підвищення конструкційної міцності в умовах зменшення жолоблення та деформації металовиробів складної геометричної форми доцільно використовувати термічне зміцнення з отриманням бейнітного або ферито-бейнітного структурного стану.

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРМОМОДЕРНІЗАЦІЇ ТИПОВИХ БАГАТОПОВЕРХОВИХ ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ

В. І. Зайцев — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Багатоквартирні багатоповерхові будинки типової забудови характеризуються високим рівнем енергоспоживання та не відповідають чинним державним нормам з енергоефективності, а застаріла інфраструктура майже вичерпала свій ресурс і потребує значної модернізації. Мета статті. У цій статті шляхом аналізу нормативно-правових документів і наукових публікацій щодо стану житлового фонду та інженерних систем розглядаються шляхи вдосконалення організаційно-технологічних рішень під час реконструкції житлових будівель типових серій з метою підвищення їх енергоефективності. Висновок. Досліджено потенціал модернізації теплового контуру та інженерних систем шляхом впровадження сучасних технологій, враховуючи обмеження існуючих архітектурно-конструктивних рішень. Запропоновано інноваційні підходи до підвищення енергоефективності, зокрема інтеграцію сонячних електричних систем з рідинним охолодженням у фасадні системи, створення комбінованих децентралізованих систем опалення та застосування уніфікованих BIM-моделей для типових серій. Водночас, впровадження комплексної енергомодернізації залежить від державної підтримки та зацікавленості кінцевих споживачів і стикається з низкою значних викликів, серед яких високі початкові капіталовкладення, складність інтеграції різнорідних систем, а також організаційні та соціальні бар'єри. Для подолання цих перешкод і активізації процесів модернізації пропонується розробити стандартизовані проєктні рішення, уніфіковану методику економічної оцінки та забезпечити адаптацію інноваційних рішень до умов масового впровадження.

ПОРІВНЯЛЬНА КОРОЗІЙНА СТІЙКІСТЬ БРОНЗ У ВОДНОМУ РОЗЧИНІ ХЛОРИСТОГО ЗАЛІЗА

Т. В. Кімстач , О. П. Білий — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Корозія – проблема світового рівня, яка супроводжує будь які металеві і окремі неметалеві вироби. Мідь та її сплави – це сучасні конструкційні матеріали які також не позбавлені проблем корозії, хоча і характеризуються підвищеними антикорозійними властивостями в багатьох середовищах та умовах експлуатації виробів з них. Найбільш небезпечним, з точки зору корозії бронз, є рідкі середовища з кислотними властивостями. На сьогодні інформація про стійкість бронз в рідких середовищах з кислотними властивостями, зокрема у водному розчині хлористого заліза, має фрагментарний характер і тому потребує подальших досліджень, які дозволять розширити уявлення щодо процесів які супроводжують корозію бронз в кислотних середовищах різної природи та їх наслідків. Мета дослідження. Визначити придатність використання бронз в водному розчині хлористого заліза за величиною їх відносної швидкості корозії. Результати досліджень. Встановлено, що багатокомпонентність досліджуваних бронз, різноманітність ступені їх легування, різноманітність розчинності продуктів хімічних перетворень у воді та послідовність проходження хімічних перетворень під час електрохімічної корозії досліджуваних алюмінієвих бронз являє собою процес в результаті якого продукти хімічної взаємодії на поверхні зразків, вірогідно, розташовуються пошарово, порушуючи при цьому суцільність шарів і, відповідно, не забезпечуючи надійний захист поверхні бронз від корозії в обраному для іспитів середовищі. Всі досліджені в роботі бронзи не є корозійностійкими в 5 %-му водному розчині FeCl₃. При цьому, з числа досліджених бронз найменшу відносну швидкість корозії (1,00) має олов’яна бронза БрО6Ц6С3, найбільшу – алюмінієві бронзи, зокрема, відносна швидкість корозії бронзи БрА9Ж3Л досягає (2,26). Бронза БрА7К5О1,5Мц0,3Л до та після термічної обробки має відносну швидкість корозії від (1,61) до (1,96). В той же час, відносна швидкість корозії бронзи БрА10Ж4Н4 складає (2,09). Залежності синергетичного впливу хімічного складу бронзи БрА7К5О1,5Мц0,3Л на швидкість її корозії не виявлено. Бронзові вироби без відповідного захисту їх поверхонь недоцільно застосовувати для роботи в середовищі водних розчинів хлористого заліза в довгостроковій перспективі. У разі неможливості виконання поверхневого захисного шару для роботи в середовищі водних розчинів хлористого заліза в короткостроковій перспективі бронзові вироби доцільно виготовляти з олов’яної бронзи. Наукова новизна роботи полягає в подальшому розвиту уявлень щодо корозії бронз в кислотних середовищах, зокрема у водному розчині хлористого заліза. Практичне значення. Використання результатів роботи дозволить прийняти обґрунтоване рішення щодо можливості та доцільності використання виробів з бронзи, які будуть працювати або вже працюють в середовищі водних розчинів хлористого заліза без захисного покриття їх поверхонь. Врахування отриманої в роботі інформації дозволить розробникам нової техніки прийняти оптимальне рішення щодо використання бронзових деталей, спрогнозувати міжремонтні строки роботи вузлів та агрегатів у складі яких бронзові вироби контактують з водними розчинами хлористого заліза, що в сукупності дозволить уникнути аварійних ситуацій при використанні такої техніки.

ПЕРСПЕКТИВИ ОПТИМІЗАЦІЇ БУДІВНИЦТВА ДОСТУПНОГО ЖИТЛА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГАЛУЗІ

Т. С. Кравчуновська , М. О. Бородін , М. О. Остапюк — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються сучасні тенденції та виклики, пов’язані з оптимізацією будівництва доступного житла в Україні в умовах глобальної цифрової трансформації будівельної галузі. З огляду на потребу у повоєнному відновленні, обмеження енергоресурсів, дефіцит трудових ресурсів і зростання вартості матеріалів, проблема забезпечення населення якісним і водночас економічно доступним житлом набула особливої актуальності. Особливу увагу приділено потенціалу цифрових технологій ‒ інформаційного моделювання будівель (BIM), систем штучного інтелекту (AI), хмарних платформ управління даними та інтегрованої аналітики ‒ для підвищення ефективності будівельних процесів і обґрунтованості управлінських рішень. Незважаючи на загальновизнану актуальність цих інструментів у світовій практиці, результати дослідження засвідчили їх обмежене застосування в українських реаліях. За допомогою методу колективного експертного оцінювання визначено та проранжовано шістнадцять ключових факторів, що впливають на вибір організаційно-технологічних рішень при реалізації проєктів доступного житла. Встановлено, що найбільший вплив мають саме економічні та ресурсні чинники: вартість матеріалів, витрати на робочу силу, логістика та енергоспоживання. Натомість цифрові технології ‒ зокрема BIM та AI ‒ були оцінені експертами як такі, що мають мінімальний вплив на прийняття практичних рішень. Цей розрив між теоретичним потенціалом цифрових інструментів і їх реальним впливом свідчить про наявність системних бар’єрів: недостатній рівень цифрової грамотності учасників будівництва, нестача кваліфікованих BIM-фахівців, висока вартість впровадження та слабка інтеграція цифрових стандартів у нормативну базу України. У статті наголошується на необхідності комплексної підтримки цифрової трансформації галузі шляхом розвитку освітніх програм, реалізації пілотних проєктів та оновлення галузевих регламентів. Отримані результати можуть бути використані девелоперами, фахівцями з управління будівництвом, а також органами державної влади під час формування стратегій повоєнного відновлення та житлової політики.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВАРІАНТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНТАЖУ КОНСТРУКЦІЙ ОДНОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОБНИЦТВА

О. П. Мартиш , О. О. Мартиш , Р. О. Горін , О. А. Тимошенко , Д. В. Нагорний — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Будівництво є однією з найважливіших галузей національної економіки, що забезпечує створення і реконструкцію будівель і споруд та об’єктів інфраструктури. В сучасному будівництві відбуваються постійні зміни щодо будівельних конструкцій із різних матеріалів; об’ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових будівель; раціонального проєктування і умов експлуатації будівельних конструкцій та будівель і споруд; вдосконалення технології та організації будівельних процесів, пов’язаних із зведенням і реконструкцією будівель та споруд і їх комплексів, зокрема в особливих умовах; проєктування технологічних процесів і організації будівельного виробництва з використанням сучасного інформаційного забезпечення й обчислювальної техніки; комплексної механізації та автоматизації будівельних процесів. Також відбуваються зміни щодо планування і організації будівельних робіт, обумовлені впровадженням технологій будівельного інформаційного моделювання у поєднанні зі штучним інтелектом та Інтернетом речей. Монтажні роботи являють собою провідний комплексний процес у спорудженні будівель, від характеристик виконання якого залежатиме якість і довговічність експлуатації будівлі. В зв’язку з цим дослідження присвячені питанням варіантного проєктування організації монтажу конструкцій одноповерхових будівель промислових підприємств в залежності від умов виробництва є актуальною та своєчасною. Мета роботи: розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо системи факторів, які визначають специфіку технології та організації монтажу конструкцій при реконструкції промислових одноповерхових будівель. Сформульована мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду, законодавчих актів, нормативних документів щодо виконання робіт із монтажу конструкцій промислових будівель при реконструкції діючих промислових підприємств; аналіз особливостей архітектурних, об’ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових будівель та умов виробництва робіт при реконструкції промислових будівель; обґрунтувати систему факторів, які здійснюють визначальний вплив на тривалість, вартість і трудомісткість реконструкції промислових одноповерхових будівель. Об’єкт дослідження: процес монтажу конструкцій одноповерхових промислових будівель при реконструкції діючих підприємств. Предмет дослідження: архітектурні, об’ємно-планувальні та конструктивні рішення промислових одноповерхових будівель; організаційно-технологічні рішення виробництва монтажних робіт при реконструкції діючих підприємств. Методи дослідження: аналіз і узагальнення; теорія систем і системний аналіз; моделювання виробничих процесів, методи організаційно-технологічного моделювання. Наукова новизна отриманих результатів: обґрунтовано систему факторів, які відображають особливості архітектурних, об’ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових одноповерхових будівель та специфіку умов виробництва робіт при реконструкції промислових будівель та здійснюють визначальний вплив на тривалість, вартість і трудомісткість реконструкції промислових одноповерхових будівель. Практичне значення отриманих результатів: результати виконаної роботи можуть бути використані при створенні моделей прогнозування значень техніко-економічних показників (тривалості, вартості, трудомісткості) проєктів реконструкції промислових одноповерхових будівель. Основна частина. Обґрунтування системи факторів, які відображають особливості архітектурних, об’ємно-планувальних та конструктивних рішень промислових будівель та специфіку умов виробництва робіт при реконструкції промислових одноповерхових будівель та здійснюють визначальний вплив на тривалість, вартість і трудомісткість реконструкції промислових одноповерхових будівель. Висновки. Визначено, що реконструкцію промислових будівель характеризують певні особливості, не властиві новому будівництву. Для порівняння альтернативних варіантів організаційно-технологічних рішень реконструкції промислових одноповерхових будівель і вибору раціонального з них використовують різні техніко-економічні показники ефективності будівельних робіт. Для прогнозування значень техніко-економічних показників в межах наявних ресурсних та часових обмежень сформовано сукупність факторів, які здійснюють вплив на тривалість, вартість і трудомісткість реконструкції промислових одноповерхових будівель. Врахування комплексного впливу факторів, що відображають особливості будівельного генерального плану, об’ємно-планувальних рішень, конструктивних рішень, виконання монтажних та демонтажних робіт, дозволить приймати обґрунтовані рішення щодо реконструкції промислових одноповерхових будівель. Для цього було застосовано методи експертних оцінок. Із залученням експертів було визначено 10 із 20 факторів, які відображають специфіку реконструкції промислових одноповерхових будівель та визначають показники ефективності організаційно-технологічних рішень (тривалість, вартість, трудомісткість). Для створення моделей прогнозування значень техніко-економічних показників (тривалості, вартості, трудомісткості) проєктів реконструкції промислових одноповерхових будівель отримано кількісні значення факторів, які здійснюють найбільший вплив на техніко-економічні показники.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ЯК ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ СПОРУДЖЕННЯ БУДІВЕЛЬ

С. Ю. Матюшенко , І. А. Соколов — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Сучасне будівництво стикається з низкою глобальних викликів, серед яких особливе місце посідають зростаючі вимоги до енергоефективності, раціонального використання ресурсів та підвищення продуктивності праці. Для України ці завдання набувають особливої актуальності у контексті необхідності відновлення та модернізації будівельного фонду, що потребує пошуку нових підходів до оптимізації організаційно-технологічних рішень спорудження будівель. Важливим напрямом такого удосконалення є зменшення витрат енергоресурсів у поєднанні з оптимізацією трудових ресурсів, оскільки саме ці фактори безпосередньо впливають на загальну ефективність, економічність та екологічність реалізації будівельних проєктів. Одним із перспективних способів досягнення поставлених цілей є аналіз трудомісткості основних будівельних процесів, що дозволяє виявити залежності між конструктивними та технологічними рішеннями і фактичними витратами праці. Саме у цьому контексті було проведене дане дослідження, яке спрямоване на визначення закономірностей формування трудомісткості будівництва та обґрунтування шляхів оптимізації організаційно-технологічних рішень із урахуванням мінімізації витрат енергоресурсів. Мета статті. Дослідження взаємозв’язку між трудомісткістю виконання основних етапів будівництва та організаційно-технологічними рішеннями, а також виявлення закономірностей, які дозволяють оптимізувати процес спорудження будівель із урахуванням мінімізації витрат енергоресурсів. Висновок. За результатами проведеного дослідження виявлені важливі закономірності та фактори, що впливають на трудомісткість будівельних процесів, а також виявлено закономірності між видами робіт та трудомісткістю та сформовано пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності управління будівельним виробництвом. Отримані результати свідчать про можливість прогнозування трудових витрат на етапі проєктування в залежності від обраних будівельних рішень та технології виконання робіт. Це створює підґрунтя для ефективної оптимізації організаційно-технологічних рішень спорудження будівель із урахуванням мінімізації витрат енергоресурсів. Таким чином, результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення календарного планування, визначення потреби у трудових ресурсах та формування стратегій оптимізації будівельних процесів.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОПРОВІДНИХ БЕТОНІВ ТА РОЗЧИНІВ ДЛЯ ЕКРАНУВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ

М. В. Савицький , С. Є. Шехоркіна , М. В. Бордун , А. С. Смирнов , О. В. Лясота — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Сьогодні актуальними питаннями оборони і безпеки України є захист від дії електромагнітних полів штучного походження. Електромагнітні поля спричиняють збої в роботі обладнання, якості зв'язку. Існує можливість за допомогою спеціальної апаратури виявляти спецоб’єкти, втручатися в системи інформаційного та енергетичного забезпечення. Розвиваються технології зброї електромагнітної нейтралізації та ураження спрямованою енергією, яка може вивести з ладу системи управління критичної інфраструктури і оборони. Перспективним напрямом взаємодії з електромагнітними полями є стелс–технології малопомітності для запобігання виявлення військових об’єктів у радіолокаційному та інших спектрах. Пасивні засоби (екранування, радіопогинання) дають змогу забезпечувати ефективний захист приміщень, систем управління, оборонних об’єктів за електричною та магнітною складовими поля. Мета статті − аналіз сучасного стану науково-прикладної проблеми, постановка завдань та обґрунтування методології подальшого дослідження. Висновки. Завдання науково-дослідної роботи спрямовані на розробку наукових та експериментальних основ створення електропровідних бетонів і розсіючих та радіопоглинаючих покриттів для екранування електромагнітних полів і стелс-технологій на основі вуглецево-цементних композитів, що забезпечать інформаційну безпеку та стійкість об’єктів і систем оборони, критичної інфраструктури, бойових машин і підвищать ступінь їх захисту та виживаності. Результати досліджень матимуть високу наукову цінність, оскільки полягатимуть у розвитку напряму створення високофункціональних композитів різного призначення. Беззаперечним також є практичне значення запланованих результатів для безпеки та обороноздатності країни при захисті і зменшенні вірогідності виявлення і враження оборонних об’єктів, об’єктів критичної інфраструктури, командних пунктів, бойових машин, забезпечення інформаційної безпеки об’єктів і систем управління і прийняття рішень.

ПОШКОДЖУВАНІСТЬ МЕТАЛЕВИХ ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ І ДИМОВИХ ТРУБ ТА ЇХ СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

С. М. Яровий , Ю. М. Яровий , А. О. Титюк , О. О. Данильченко — ср, 24 гру 2025 00:00:00 +0200

Постановка проблеми. Металеві димові та вентиляційні труби становлять критичний структурний компонент технологічних систем промислових підприємств, від надійності яких безпосередньо залежить неперервність виробничих процесів. У процесі тривалої експлуатації ці інженерні конструкції перебувають під постійним впливом складного комплексу деструктивних факторів, включаючи інтенсивні силові навантаження, динамічні коливання, агресивне корозійне середовище та суттєві температурні деформації. Комплексний вплив зазначених чинників несприятливо позначається на експлуатаційній надійності та довговічності труб, що з плином часу призводить до виникнення, накопичення та прогресування різноманітних дефектів та пошкоджень. За результатами численних обстежень технічного стану металевих димових та вентиляційних труб було здійснено систематизацію та класифікацію виявлених дефектів відповідно до їхнього типу, розміру та ступеня небезпеки. Статистична обробка даних дала змогу виявити закономірності пошкоджуваності, визначити найпоширеніші категорії дефектів та оцінити ступінь їхньої потенційної загрози для безпеки виробничих процесів. Крім того, у дослідженні розроблено класифікацію пошкоджень за рівнями небезпеки, що служить основою для ухвалення своєчасних рішень стосовно ремонту або реконструкції труб. Розроблені практичні заходи для усунення наявних дефектів, а також профілактичні методи, спрямовані на запобігання їх подальшій появі дефектів. Реалізація таких підходів буде сприяти підвищенню надійності та стабільності роботи промислових підприємств, зменшенню ризику аварій і продовженню експлуатаційного терміну металевих димових та вентиляційних труб.