ЛЕГКІ БЕТОНИ НА ОСНОВІ ВІДХОДІВ ВИРОБНИЦТВА ПОЛІПРОПІЛЕНОВОЇ ТАРИ

Анотація

Постановка проблеми. Наразі в будівельній галузі актуальним стало використання вторинних відходів, які утворюються в результаті життєдіяльності людини. Один із напрямів реалізації цієї тематики – отримання легких конструктивно-теплоізоляційних бетонів шляхом використання легких заповнювачів – відходів виробництв. Аналіз сучасного стану розроблення і дослідження  легких бетонів показав, що на основі відходів виробництв можуть бути отримані конструктивно-теплоізоляційні вироби з легкого бетону, які будуть значно знижувати навантаження на будівельні конструкції та підвищувати їх тепло- та звукоізолювальну здатність. Окрім цього, застосування як заповнювача відходів виробництв знизить собівартість будівельних виробів. Аналіз публікацій показав, що легкі конструктивно-теплоізоляційні бетони можуть бути отримані на легких заповнювачах, таких як гранульований шлак, склобій, відхід переробки гумових покришок та ін. Відоме використання граншлаку об’ємною вагою 880 кг/м³ для отримання легких конструкційно-теплоізоляційних бетонів об’ємною вагою 1 720−1 780 кг/м³ та межею міцності на стиск 7,3−8,2 МПа [1]. Однак наразі у зв’язку зі скороченням металургійного виробництва, обсяги отримання таких шлаків значно зменшились.
В літературних джерелах є відомості про використання склобою об’ємною вагою 700 кг/м³ для виробництва легких бетонів [2]. Однак широке застосування склобою стримується через економічну складову, а саме вторинна переробка склобою більш ефективна для виготовлення нових виробів на основі скла. Гумову крихту об’ємною вагою 300 кг/м³ фракцією 1−6 мм, яка утворюються в результаті переробки гумових автомобільних покришок, використовують у будівництві [3]. Введення у склад бетонної суміші гумової крихти знижує масу конструкції та поліпшує її деформативні, тепло- та звукоізоляційні характеристики. Аналіз технології виробництва поліпропіленової тари [4] показав, що в процесі її виробництва утворюються заповнювач та фібра. Заповнювач являє собою гранули блакитного кольору або прозорі, більшість із яких трикутної та прямокутної форми. Водопоглинання поліпропіленового заповнювача становить 8,6 %, а його щільність 1,06 г/см³. Вказане джерело інформації дає відомості щодо застосування тільки поліпропіленової фібри, а відомості про застосування заповнювача відсутні. Мета роботи – визначення можливості використання легкого заповнювача – відходу виробництва поліпропіленової тари для отримання складів легких конструктивно-теплоізоляційних бетонів; дослідження міцнісних характеристик цих бетонів залежно від кількості заповнювача в суміші. Висновки. Розглянуто можливість використання в складах легких конструктивно-теплоізоляційних бетонів як заповнювача відходів виробництва поліпропіленової тари. Дослідження міцності на стиск та  об’ємної ваги бетонів показали можливість отримання легких бетонів об'ємною вагою від 1 395 до 1 805 кг/м³ при досягненні марки бетону по міцності на стиск від М25 до М250. На нашу думку, за конструктивно-теплоізоляційними характеристиками найбільш прийнятним для зведення будівель і споруд буде використання легких бетонів об'ємною вагою від 1 625 до 1 805 кг/м³ і маркою за міцністю на стиск, яка дорівнює М100−М250. В подальшому треба провести випробування деформативних характеристик цих бетонів з установленням їх пружних характеристик та класів бетонів за міцністю.