МЕТОДИ СТРУКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПРИРІЧКОВИХ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Анотація

Мета. Мета статті полягає у виявленні методів структурно-просторових змін в межах сформованих міських прирічкових територій. В результаті дослідження сформульовано необхідність переосмислення ставлення до міського планування в цілому, та в межах прирічкового простору зокрема. Завданням є ревіталізація території в межах акваторії за допомогою створення громадських просторів, відновлення екологічного каркасу за допомогою впровадження екологічних кластерів та створення зелених коридорів, збереження економічної активності на основі промисловості, при її частковій трансформації, збереження сформованої системи просторів і споруд та їх часткове перепрофілювання. Результати дослідження. Виявлено потенціал сталого розвитку прирічкових територій, в контексті формування рекреаційного простору в його структурі в результаті реновації. Розроблено методи структурно-планувальних перетворень в межах акваторії. Будується модель структурної трансформації прирічкового простору в межах міста, на базі якої відбувається апробація виявлених принципів реабілітації території. Значимість отриманих результатів полягає в розвитку нових підходів до формування цілісної рекреаційної прирічкової структури; в формулюванні основних принципів, що лежать в основі структурно-планувальних перетворень і побудові моделі містобудівної реновації прирічкової  зони. В межах дослідження використовувалися графоаналітичні методи, а також вивчення і аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду реновації та ревіталізації прирічкових промислових територій. У дослідженні було проаналізовано генеральний план міста, визначені функціональні зони в межах прирічкового простору. Висновок. Доцільність реабілітації території, впровадження нових, актуальних функцій обумовлює економічний, соціальний, культурний, психологічний і естетичний розвиток міста.