ОХОРОНА ПРАЦІ ЗА РІЗНИМИ ФОРМАМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Анотація

Постановка проблеми. Перехід до ринкової економіки в Україні та формування виробничих відносин на засадах приватної власності викликали якісні зміни суті найманої праці. Роботодавці, бажаючи отримати більший прибуток від своєї діяльності, зменшують витрати на охорону праці та оминають додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, тому питання організації безпечних і належних умов праці з кожним роком набуває більших масштабів. Мета статті − спираючись на законодавчу та нормативно-правову базу України, зробити аналіз забезпечення охорони праці за різними формами працевлаштування. Результати дослідження. Розглянуто існуючі форми працевлаштування та їх правову базу. Визначено сторони та предмет договору. Виконано порівняння умов залучення до роботи за різними формами з огляду на недоліки і переваги щодо охорони праці, а саме створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників та їх соціальні гарантії. Позначено форму та умови, за якими залучення до робіт підвищеної небезпеки є порушенням законодавства. Об’єкт дослідження. Вимоги до додержання охорони праці та відповідальність сторін щодо безпеки виконання робіт за різними формами працевлаштування. Предмет дослідження. Нормативно-правова база України. Методи дослідження. Аналіз та узагальнення даних під час вивчення літературних джерел, методи емпіричного дослідження – з порівнянням і зіставленням різних форм працевлаштування. Практичне значення. Врегулювання безпеки працівника, зменшення травматизму, поліпшення становища працівника і компанії, згідно із законодавством України про працю за умови правильного залучення його до роботи. Особисте відповідальне ставлення до своєї роботи та захисту від виробничих ризиків.