МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ОДНОПРОГІННИХ РАМ З УРАХУВАННЯМ СУМІСНОЇ РОБОТИ КОЛОН ТА ФОРМИ ЇХ ДЕФОРМУВАННЯ

Анотація

Постановка проблеми. Особливість сучасного розрахунку каркаса полягає в тому, що максимально вірогідним навантаженням може бути завантажена лише одна колона у складі рами. Якщо одна з колон (біля якої розташований візок крана з вантажем) підпадає під максимальний вплив повздовжньої сили та згинального моменту, протилежна колона тотожного перерізу зазнає впливу значно менших зусиль. У поперечному напрямку дві колони однопрогінного цеху зв’язані ригелем у рамну систему і колони не вільні у своєму переміщенні. Розвиток значних пластичних деформацій в одній з колон не викликає втрати стійкості колони, бо вона працює у складі рами. Зростаюче навантаження сприймає протилежна колона. Урахування сумісної роботи колон у складі рами дозволить більш раціонально проектувати за сучасними нормами. Форма деформування стисло-вигнутої рами стимулюється діючими навантаженнями, як правило, не збігається з першою власною формою, закладеною в нормах. Несна здатність залежить від співвідношення навантажень, що стимулюють різні власні форми і завжди вищі, ніж при викривленні за першою. Чим більшу частину складають вищі форми, тим менша деформативність і вища несна здатність системи, і це має експериментальне підтвердження. Розроблено наближену методика розрахунку на стійкість стисло-вигнутих колон стальних рам із крановими навантаженнями, що враховує сумісну роботу неоднаково навантажених колон у складі рами та форму деформування за дії активних сил. Розрахункові довжини колон, визначені для рам з крановими навантаженнями за запропонованою методикою, менші розрахункових довжин, визначених за нормативною методикою, на 8–20 %.